Мама і генерали

Мама крутить пісні голубці на Святвечір, а я смакую її золотавий чай із липового цвіту та рум‘янку.

«Тиск скаче як дурний останніми днями», - каже мама.
«Це дні такі», - заспокоюю я.

«Це мої роки такі…»
Що тут скажеш. Мовчимо якусь хвилину.

«Але я мушу дожити до серпня», - бадьоро сповіщає мама.
«Чому саме до серпня?» - питаю я.

«Сказали в телевізорі, що ми маємо виграти війну в серпні».
«Мамо, цю війну не можна виграти. Її можна зупинити, відкласти, заморозити, або вона сама закінчиться з несподіваних причин…»

«А американські генерали кажуть, що ми її виграємо в серпні. Гадаю, що американським генералам можна вірити», - каже мама, загортаючи останній голубець.
«А я гадаю, що американські генерали могли б і не чекати до серпня…»
«Чарунки днів».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ