Макрон ставить Москву на місце
Макрон жорстко ставить Кремль на місце: хто і коли вводить війська в Україну — не справа Москви.
Французький президент підтверджує, що Україна може отримати більше винищувачів Mirage-2000, а союзники готові розмістити військові контингенти в Києві, Львові та Одесі. Нехай і не сотнями тисяч, але достатньо, щоб зміцнити оборону й зробити натяк Кремлю: часи змінилися.
Велика Британія теж не дрімає. Кір Стармер зібрав 29 міжнародних лідерів, щоб сформувати багатонаціональний миротворчий корпус чисельністю понад 10 000 військових. Основні гравці – Британія і Франція. 35 країн погодилися надавати озброєння, розвіддані, логістику. Західний кулак формується, і цього тижня в Лондоні вже починається операційне планування. Риторика змінюється, і вже прямо звучить: «рано чи пізно путін сяде за стіл переговорів». Не тому, що хтось його вмовить, а тому, що вибору не буде.
А що Москва? Очікувано, алкаш Медведєв кидається словами: «введення натовських миротворців означатиме війну з НАТО». Цікаво, що це звучить рівно після того, як він заявляв, що удари по Криму – червона лінія. Що удари по території РФ – червона лінія. Що передача далекобійних ракет – червона лінія. І щоразу Кремль утирався. Це типовий почерк російської дипломатії: голосно лякати і намагатися блефувати. І цього разу Макрон відповідає, як і треба: не справа Москви вирішувати, хто буде в Україні.
І тут важливо, що Європа поступово виходить зі стану летаргії. У Великій Британії консенсус між лейбористами та консерваторами щодо підтримки України та мілітаризації. У Франції Макрон має ще кілька років, щоб не просто говорити, а діяти. В Німеччині нарешті визріває шанс на зміну – з приходом Мерца Берлін може почати грати іншу гру.
І наостанок, сенатор Грем, близький друг Трампа, теж не залишає місця для ілюзій: якщо путін грає з Трампом, він про це пошкодує. Це вже не натяк, а пряма загроза.
Україна міцнішає, Європа ламає ілюзії, Трамп переходить до жорсткої гри. Кремль більше не торгує страхом – тепер сам його відчуває.
Ігор САВЧУК
Французький президент підтверджує, що Україна може отримати більше винищувачів Mirage-2000, а союзники готові розмістити військові контингенти в Києві, Львові та Одесі. Нехай і не сотнями тисяч, але достатньо, щоб зміцнити оборону й зробити натяк Кремлю: часи змінилися.
Велика Британія теж не дрімає. Кір Стармер зібрав 29 міжнародних лідерів, щоб сформувати багатонаціональний миротворчий корпус чисельністю понад 10 000 військових. Основні гравці – Британія і Франція. 35 країн погодилися надавати озброєння, розвіддані, логістику. Західний кулак формується, і цього тижня в Лондоні вже починається операційне планування. Риторика змінюється, і вже прямо звучить: «рано чи пізно путін сяде за стіл переговорів». Не тому, що хтось його вмовить, а тому, що вибору не буде.
А що Москва? Очікувано, алкаш Медведєв кидається словами: «введення натовських миротворців означатиме війну з НАТО». Цікаво, що це звучить рівно після того, як він заявляв, що удари по Криму – червона лінія. Що удари по території РФ – червона лінія. Що передача далекобійних ракет – червона лінія. І щоразу Кремль утирався. Це типовий почерк російської дипломатії: голосно лякати і намагатися блефувати. І цього разу Макрон відповідає, як і треба: не справа Москви вирішувати, хто буде в Україні.
І тут важливо, що Європа поступово виходить зі стану летаргії. У Великій Британії консенсус між лейбористами та консерваторами щодо підтримки України та мілітаризації. У Франції Макрон має ще кілька років, щоб не просто говорити, а діяти. В Німеччині нарешті визріває шанс на зміну – з приходом Мерца Берлін може почати грати іншу гру.
І наостанок, сенатор Грем, близький друг Трампа, теж не залишає місця для ілюзій: якщо путін грає з Трампом, він про це пошкодує. Це вже не натяк, а пряма загроза.
Україна міцнішає, Європа ламає ілюзії, Трамп переходить до жорсткої гри. Кремль більше не торгує страхом – тепер сам його відчуває.
Ігор САВЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |