Мацуо Басьо: українські паралелі

З незрозумілих причин ніколи не можу байдуже пройти повз щось по-справжньому японське. Японської не знаю, ієрогліфи для мене – неймовірно загадкові картинки. Японські письменники та поети для мене існують тільки в російських та українських перекладах.

І от – фотоальбом… Чудові фотографії місцин Японії, які тісно пов’язані з іменем знаменитого поета Мацуо Басьо, змусили затамувати подих і… фотоальбом був негайно придбаний.
Я прочитала його того ж вечора на одному подиху.
Наступного дня перечитувала і розглядала фотографії.
Ще через день крізь імлистий серпанок прекрасних фотографій Галини Шевцової проступила чарівність і тремтливість образів…

Безперечно, уславлений поет Мацуо Басьо і сучасний архітектор Галина Шевцова належать до різних культур і до різних епох. Але, як на мене, ця талановита жінка неймовірним чином зуміла вловити те, що змушує знову й знову переглядати фотознімки.
На них – дивовижне сполучення старовини (подумати тільки – триста років углиб!) і сьогодення. Ось вуличка, якою ходив майбутній поет. Ось його родинна домівка. Здається, її господарі десь ненадовго від’їхали у справах і скоро повернуться. Павільйон для поетичних зустрічей в храмі Кінпукудзі (Кіото) має… абсолютно український солом’яний дах! Та у нас і досі в селах є такі хатини під стріхою! Сакура біля храму Кімії (префектура Вакаяма)… Фотографій в альбомі багато. Справжнє захоплення викликає дбайливе ставлення японців до свого минулого. Є вірші Мацуо Басьо – в оригіналі і в перекладі. А ще – карта шляхів, якими ходив мандрівний поет, видатний майстер японського поетичного жанру хайку.

Я читала різні переклади з японської, але, напевне, жоден з них не може донести до нас те, що чують японці. Уявіть: вірш хайку – це лише три рядки. У першому – 5 складів, у другому – 7, а в третьому – знову 5. А ще – образ, вловлений автором, так би мовити, «законсервований», як зазначає Галина Шевцова. Саме завдяки могутньому поетичному таланту цей образ здатен пробудити почуття не лише через 100 років, а й через 300 і навіть більше. В цьому -- секрет справжнього хайку.

Звісно, українські і російські переклади, доступні мені, трохи «кульгають» (про кількість складів у них вже не йдеться) і намагаються з усієї сили передати читачу хоча б образ… Однак, напевне, це все одно, що спостерігати, скажімо, за балетом без музики. Адже в такому разі ми можемо оцінити тільки технічну граційність рухів та па, декорації та костюми, але образ буде неповним.

Якби фотоальбом «Стежками Басьо» був наповнений тільки перекладами його віршів, то він би так само був неповним. Але авторці вдалося дивовижне. Навіть сама ідея – пройти з фотоапаратом стежками мандрівного поета – вже викликає захоплення. І виявляється, часовий простір не має особливого значення.

Розумію, яка величезна робота виконана і автором, і японськими фахівцями (Галина Шевцова висловлює їм подяку на сторінках видання), щоб цей фотоальбом знайшов свого вдячного читача. Напевне, варто додати, що
Галина Шевцова – кандидат архітектури, фотохудожник, стажувалась в Японії (Університет Кінкі, Осака) на кафедрі архітектури. Серед її видань -- альбом «Україна-Японія: дерев’яна архітектура». Працює на студіях у Японії.
І коли я перегорнула останню сторінку «Стежками Басьо», то пошкодувала не лише про те, що альбом закінчився, а й про те, що в Україні ніхто ще не пройшов з фотоапаратом стежками наших світочів поезії. А у нас же є і мандрівний Григорій Сковорода, і Леся Українка, і Тарас Шевченко, і…

На завершення додам, що видало фотоальбом Галини Шевцової київське видавництво «Грані-Т».

Інеса ФТОМОВА