Львів - не лише місто Лева, але й місто студента

Ще з дев'ятого класу я мріяв про те, як навчатимусь у Львові. Я марив цим містом. І ось нарешті завершився одинадцятий клас, здане останнє ЗНО, пройдена вступна кампанія — чи не найважчий період за все літо — і я отримую можливість навчатися у цьому славному місті.

Навчатися у одному з найвідоміших вишів України безумовно важко, але ж сам обрав, тож нічого й жалітися на це.

Львів — місто гарне, якщо знати, де потрібно ходити, а де краще не бувати. Як і в кожному подібному місті. Але оці "непотрібні для огляду місця" не руйнують загального враження. Та й де нема таких місць?! Велике місто, а тому й не дивно, що місцева влада просто не встигає все робити. Досить того, що культурні та туристичні місця і чисті, і гарні. Але й інші, сховані від очей туристів, місця гарні. Тротуари завжди чисті, асфальтовані доріжки майже скрізь замінені бруківкою. І автобуси, трамваї та тролейбуси починають замінювати на значно кращі, які не зупинять жодні несподіванки природи та погоди.

Львів - місто велике. І людей там багато. Часто зустрічаються туристи. Однак немає відчуття, що увесь цей натовп тисне на тебе, що місто, здається, хоче розчавити тебе.

Ну, й звичайно ж особливості цього туристичного та культурного центру України, як же без цього. Високий Замок (до якого і справді йти ой як довго, а підійматися на нього ще довше — наберіться тут вже і терпіння, і витривалості, і я вам обіцяю: досягнувши вершини, ви побачите надзвичайний краєвид), Палац Потоцьких (цілий комплекс будівель, де, до речі, іноді проходить славнозвісний Форум видавців), пам'ятники відомому польському поету Адаму Міцкевичу, засновнику міста Данилу Галицькому (цей пам'ятник чомусь іноді називають просто Конем), Івану Франку (що провів у цьому місті декілька років), Михайлу Грушевському (який близько двадцяти років працював у Львівському університеті), Степану Бандері (відомому провіднику ОУН), гетьману Богдану Хмельницькому, поету та художнику Тарасу Шевченку, величезна кількість церков, костелів, храмів, які й окремо від міста є справжнім мистецтвом — все це робить Львів неймовірно прекрасним містом. І це лише невелика частина всіх цікавинок міста.

А ще ж є славнозвісні Парк Культури, пам'ятник українському першодрукарю Івану Федорову, Цитадель та багато інших туристичних місць. А Площа Ринок? А львівська Ратуша? А Личаківський та Янівський цвинтарі? І про кожне місце стільки всього цікавого, що й переповісти всього не зможеш: часу не стачить на все.

І це ще не все. А славнозвісна львівська погода, за яку його можна по праву назвати Українським Туманним Альбіоном? Іноді здається, що дощі зумисно чекають цілий тиждень, щоб потім за один день вилити тижневу, якщо не місячну норму води. В такі дні справжнім порятунком є львівські маршрутки, трамваї, тролейбуси. І в той же час після сильних снігопадів ці ж громадські транспорти є найсправжнісіньким прокляттям, особливо для студентів. Але навіть такі несподіванки погоди роблять Львів ще прекраснішим, такою собі маленькою Західною Європою на території України.

Львів віддавна був освітнім центром Західної України. І наш час - не виняток. Львівський національний університет ім. І. Франка, Львівська Політехніка, Національний медичний університет ім. Данила Галицького, Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного, Український католицький університет — ці та інші виші є одними з найвідоміших на теренах України.

В Світовій мережі іноді зустрічається жарт про те, що справжній львів'янин знає, що у всьому Львові є лише один університет — ЛНУ ім. І. Франка. І скажу вам, що це й справді так. Кожен знає, який саме університет мається на увазі. І я навчаюся у цьому вузі.

Як вже мовилося вище, навчатися там важко, однак і рівень знань значно вищий дається, аніж у багатьох інших вузів. Навчатися не тільки важко, але й цікаво: екскурсії до Ботанічного саду та історичними місцями Львова, покази фільмів, відвідини театру, розважальні ігри (наприклад, Що? Де? Коли?), вечірки у клубі "Пікассо". Викладачі хоч і вимагають багато від нас, студентів, але й розповідають багато та цікаво: хтось робить презентації по лекції, хтось розповідає цікавинки, що стосуються лекції. І семінари проходять весело завдяки семінаристам та студентам. Це веселе студентське життя: трішки важке, трішки сонне, але безумовно веселе та цікаве.

Якщо ви не боїтеся багато працювати та навчатися, вас не лякають славнозвісні львівські дощі, ви хочете побачити одне з найкращих міст не тільки Західної України, але й всієї Великої України — тоді Львів чекає вас. Для багатьох молодих людей - це Новий Світ, місто, де можна досягти всього. І він їх не розчаровує. І я переконаний, що й вас він не розчарує.

Ігор ТАТАРИН,
студент історичного факультету
ЛНУ імені Івана Франка.

Світлина: переможці інтелектуальної гри "Що? Де? Коли?". Перший курс історичного факультету.