Лузери програли. Їх 75 відсотків
З 16 років я дбаю сам про себе.
Хоча б тому, що з дому я, студент, не міг нічого брати - хіба консервовані салати. В смислі, грошей у мами і двох бабусь не брав, бо в них не було. Жив спершу на стипендію + перші гонорари. Потім - перші заробітки.
Оскільки дбав і дбаю про себе сам, навчився програвати і тримати удари. Бити у відповідь? Краще радіти виграшам, бо перемога, навіть маленька, сама по собі сильний удар по тих, хто не хоче, аби ти хоч якось переміг. У мене було десь 85 відсотків поразок на 15 відсотків перемог.
Тому зараз не вважаю себе переможеним, бо і цей удар витримаю. Зате точно знаю, хто програв. Тупо програв. Жорстко, всуху.
Їх, вічних лузерів, 75 відсотків, статистика показала. Причому ці 11 з гаком мільйонів (конвертація відсотків у людей) ніколи в житті ніде не перемагали. Вони нічого не досягали. Вони не вміють тримати удари. Це лузери. Вони не згодні - але це так.
На прикладі депутата Лещенка видно. Хвиля занесла його в депутати під дахом Пороха. Проте він і там, у парламентській більшості, не зміг нічого досягнути. Тому перебіг. Щоб хоч на словах кимось себе відчути. Проте він програв - доведеться або клясти нових друзів, або йти від них. Обидва шляхи - в нікуди.
І так по кожному, знайомому і незнайомому, медійному чи непомітному. Вчора програли вони. Про Україну нічого не кажу свідомо. Бо мене демократія не розчарує ніколи. Хоча б тому, що саме демократія дозволяє вічним лузерам постійно програвати. Вірити в долар по 8 - програвати. Вірити в дешеву комуналку - програвати. Вірити в те, що Росія може бути другом - програвати. Робити свій демократичний вибір на основі таких підвалин віри - програвати. Дякую.
Андрій КОКОТЮХА
Хоча б тому, що з дому я, студент, не міг нічого брати - хіба консервовані салати. В смислі, грошей у мами і двох бабусь не брав, бо в них не було. Жив спершу на стипендію + перші гонорари. Потім - перші заробітки.
Оскільки дбав і дбаю про себе сам, навчився програвати і тримати удари. Бити у відповідь? Краще радіти виграшам, бо перемога, навіть маленька, сама по собі сильний удар по тих, хто не хоче, аби ти хоч якось переміг. У мене було десь 85 відсотків поразок на 15 відсотків перемог.
Тому зараз не вважаю себе переможеним, бо і цей удар витримаю. Зате точно знаю, хто програв. Тупо програв. Жорстко, всуху.
Їх, вічних лузерів, 75 відсотків, статистика показала. Причому ці 11 з гаком мільйонів (конвертація відсотків у людей) ніколи в житті ніде не перемагали. Вони нічого не досягали. Вони не вміють тримати удари. Це лузери. Вони не згодні - але це так.
На прикладі депутата Лещенка видно. Хвиля занесла його в депутати під дахом Пороха. Проте він і там, у парламентській більшості, не зміг нічого досягнути. Тому перебіг. Щоб хоч на словах кимось себе відчути. Проте він програв - доведеться або клясти нових друзів, або йти від них. Обидва шляхи - в нікуди.
І так по кожному, знайомому і незнайомому, медійному чи непомітному. Вчора програли вони. Про Україну нічого не кажу свідомо. Бо мене демократія не розчарує ніколи. Хоча б тому, що саме демократія дозволяє вічним лузерам постійно програвати. Вірити в долар по 8 - програвати. Вірити в дешеву комуналку - програвати. Вірити в те, що Росія може бути другом - програвати. Робити свій демократичний вибір на основі таких підвалин віри - програвати. Дякую.
Андрій КОКОТЮХА
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
Запел лузер песню про лузера.
 Лузер какатюха, отсоси.  Твой идол (идеал или ...) барыга с обрыганого винницкого рынка слит в помойку. Для бандэров это пиздец, мы понимаем, но ничем помочь не можем, да и не хотим. Соси тихонько в выгребной яме и считай себя пэрэможэцэм. | |
