Луценки і нєфьодови - не хуторяни

Інтелектуали старої дати все пишуть, що політики українські хуторяни, хай і в костюмі від Версаче.

Політики українські нині ніякі не хуторяни - нефьодови, одружені з калмиковими, як і внучки партноменклатури луценки ніякі не хуторяни — вони просунуті особистості, любителі де Сада і садизму, або читачі, яких все ж переміг алкоголь.

Право не може регулювати всі стосунки. У цивілізованих людей існують так звані неписані правила. Одначе в українському політикумі неписаних правил нема. В Україні все дозволено, особливо тим, що при владі. Одні мають умирати на фронті чи й без медичної допомоги, а інші танцюватимуть з голими дівчатами на закритих вечірках.

Хіба це хуторянство? Це чистої води російська тема, тема того суспільства, в якому відсутня солідарність між класами. Проблема українських політиків передусім в тому, що вони не розуміють, що таке Україна, хто такі українці, бо виховані вони в атеїзмі, постсовку і російській вседозволеності — за бабки можно купіть фсьо: любовь, власть, уваженіє.

Одначе це не так — "бабки" всього лише папірці. Українська ж програма проста: демократія і класова солідарність.

Роксана ХАРЧУК