Лютий.....

З року в рік в ці дні лютого я стаю знервованою, категоричною, а іноді і агресивною, мій мозок постійно нагадує мені те, що я б воліла щоб ніколи не траплялось в моєму житті, але, як би я не опиралася, все пережите в моєму серці назавжди.

І сьогодні це не про Революцію Гідності, бо то окрема сторінка мого життя, яка докорінно змінила мене і все моє життя...

Сьогодні про війну, яка всіх нас змінила і так багато забрала...

15 лютого загинув Олег Бурлака, людина, яку я не можу, на жаль, назвати давнім другом, але Олег назавжди в моєму серці, хоч знала його не так добре, як хотілося. Олег зміг показати мені інший Донбас - Донбас, за який варто боротися. В ті дні він привіз в Чернігів свою сім'ю і поїхав воювати за свій дім і загинув, захищаючи його...

Я жахливо не люблю ці дні, бо в пам'ять повертаються всі події Дебальцевого...

Злість, безсонні ночі, цілодобові телефонні дзвінки, пошуки і розпач, коли необхідно було сказати рідним, що "ЙОГО БІЛЬШЕ НЕМА"

Це все міцно вкарбувалось в моє серце та пам'ять.

А скільки в кожного з нас власних спогадів, яких хотілось би, щоб ніколи не було. Але вони є. І кожного разу, коли згадуємо стає боляче, але маємо пам'ятати - ЗАВЖДИ!

Світлана ЗДОР