Лев, що їсть конюшину...

Кілька днів тому через місцеві ЗМІ молодий чернігівський політик Ігор Андрійченко всіх зацікавлених і небайдужих кликав на «процес». З анонсу виглядало, що то має бути бучний регіональний судовий «процес», з напругою і регістром на рівні десь не менше «чоловічої розмови» між Саакашвілі та Аваковим. З тією лиш різницею, що проти Авакова був лише Саакашвілі, а проти нашого Андрійченка мали стояти одразу троє – Поліщук і Ясенчук із Чепурним. І кожен з них мав отримати, звичайно ж, по своєму «заслуженому стаканові»…

А все – через моральну шкоду. Страшної моральної шкоди молодому політикові завдала стаття, оприлюднена в газеті «Люстраційний бюлетень». І газета, і моральна шкода були ще влітку. Про той «бюлетень» і непривабливого в ньому Андрійченка якщо хтось читав і знав, то вже давно забув. Бо хто такий, власне, Ігор Андрійченко порівняно, скажімо, з дідом Морозом, у якого, оно, за день-другий і торба із гостинцями буде, і Снігуронька молода, хоча у самого того діда -- борода із вати!

Але!
Суд таки відбувся.

Я до останнього моменту сподівався, що молодий політик одумається. Піде на Вал, походить поміж гарматами в морозний вечір, заглибиться в себе, озирнеться довкола, поспілкується довірливо і втаємничено із мудрими людьми – і забере ту свою позовну заяву.

Але – ні!
«Процес» відбувся. Правда, на нього не з’явились ні пан Чепурний, ні Ясенчук, ні Поліщук. Сторону відповідача представляв адвокат.

«Мудрий» у Чернігові суд постановив: за завдані моральні збитки стягнути з відповідачів – а їх, якщо я правильно зрозумів, троє – на користь позивача 6 тисяч гривень… Всі почули цю цифру?! Хто прослухав суддівський присуд – нагадаємо ще раз – 6 тисяч гривень… За такі гроші, ого, скільки бомбонів можна купити!

А тепер – чому кіт не гавкає, пес – не кукурікає, а цап не полюватиме як лев. Чому, власне, дехто з молодих політиків так і лишиться «навіки молодим», хоч до яких би спілок чи альянсів не прибився. Так от. Вся справа -- в генах. Гени політика, як і гени, скажімо, художника, даються з народженням. Їх можна розвивати потім або занапастити, але вони або є, або їх нема.

І так, як лев ніколи не наїсться здуру конюшини, так і Ігор Андрійченко за жодних обставин не мав реагувати на не зареєстрований офіційно, якийсь «лівий» «бюлетень», якби, звісно, він був хоча б трохи «лев». Це те саме, якщо б Андрійченко позивався до суду на тих же Чепурного і Ясенчука за нехороше слово на паркані або за віршики в кабінці нужника.

Але!
Суд прийняв те до провадження…
А молодий політик тепер має, звичайно ж не зайві йому, 6 тисяч…
Така нині ціна молодим політикам.

Мирон БУБЕНЬ для «ХД»Хвиля Десни