"Коровель-2010" -- свято, яке завжди з тобою. ФОТО

З 14 по 19 липня в урочищі Коровель поблизу села Шестовиця Чернігівського району тривав Х-й міжнародний фестиваль історичного фехтування та слов’яно-варязької культури «Коровель-2010». І хоча фестиваль вже кілька днів, як закінчився, а його учасники роз'їхалися по домівках, все одно миттєвості його житимуть в душах гостей та учасників довго. Так і має бути!

Адже фестиваль "Коровель" вже давно став не просто помітною подією в житті області, а й справжнім святом для його учасників, які допитливо вдивляються в минувщину і живуть своїм захопленням. Щороку для участі в ньому шиються нові костюми, куються нові обладунки. Сюди приїздять давні друзі і зав’язуються нові знайомства. Щороку тут бачиш людей, які потрапили сюди вперше і помічаєш в їхніх очах таке захоплення, що розумієш: наступного року вони сюди приїдуть знову.

Цього року "Коровель" був організований вже вдесяте.

Офіційна частина

Незмінний голова оргкомітету фестивалю Геннадій Обушний (він же очолює й Чернігівську федерацію історичного фехтування) представляв під час відкриття «Коровеля» клуби учасників і дуже проникливо говорив про те, що невідомо, який дух береже галявину, на якій відбуваються всі головні дійства. Напевне, це дух «Коровеля», який щороку прокидається з приїздом людей.

А мені уявляється, що ці люди немовби тягнуть невидимі ниточки історичної пам’яті з сивої давнини в сьогодення.

Геннадій Михайлович говорив і про те, що йому добре знайома більшість учасників «Коровеля». Є з-поміж них і ті, хто кілька років зустрів тут своє кохання — тепер приїздять разом, та вже й малеча їхня бігає табором.

Серед учасників фестивалю нинішнього року були київська гільдія лучників, клуби «Росичи», «Братство волка», «Чёрное копьё», «Сицилия», «Камелот», «Цитадель», «Театр огня», «Триумф», «Глубинный страж» та інші. Були представлені міста Київ і Брянськ, Донецьк і Севастополь, Путивль, Ялта, Харків, Одеса, Славутич.

Змагання на фестивалі проводилися різноманітні: номінації «щит-щит» і «меч-меч», триатлон (своєрідне багатоборство), змагалися у вправності лучники тощо.
Однак порівняно, скажімо, з минулим роком, коли приїхало не менше 800 осіб, цього літа учасників та гостей було набагато менше — загалом не більше півтисячі людей. У чому причина? Я запитала про це Геннадія Обушного.

«Головною причиною, яка призупинила участь багатьох людей, стала неймовірно спекотна погода, — сказав Геннадій Михайлович. — Оскільки температура у ці дні липня тримається більше тридцяти градусів, то на ристалище вийшли навіть не всі бійці, які приїхали цього року. Треба мати дійсно неабияке здоров’я. щоб за таких умов натягувати на себе важкі обладунки. Ще однією причиною меншої, ніж очікувалося, кількості учасників та гостей став фестиваль «Грюнвальд», який проводиться в Польщі. Туди також поїхало чимало людей, адже від часу Грюнвальдської битви минає 600 років, тож там буде на що подивитись. Ну й також немаловажною причиною стало те, що й доїхати до нас непросто, адже залізниця знову створила такі проблеми з квитками, що їх просто неможливо купити.
— Бачу, що фестиваль організований чудово — і щодо харчування учасників, і щодо облаштування наметового містечка. Хто серед спонсорів нинішнього «Коровеля»?
— Чернігівський магазин «Адреналін», обласна державна адміністрація, районна державна адміністрація, страхова компанія «Грандвіс», Інтернет-портал romewar.ru, харчова компанія «Ясен», — відповів Геннадій Обушний.

Емоційна частина
На фестиваль щороку приїздять учасники з Росії, Білорусі, різних куточків України — це традиційно. Чимало приїздять сім’ями. І традиційно хтось сюди потрапляє вперше. Такими учасниками з-поміж інших стала сім’я киян Василенків — вони прибули на фестиваль на стилізованому великому вітрильнику. Судно зробив власноруч глава родини Дмитро Василенко. Дружина його та син Дмитро взяли участь у турнірі лучників.

Я щороку почуваюся на фестивалі, немов у живому музеї. Тут дійсно є на що подивитися. Гості та учасники намагаються відтворити епоху Х — ХIII століть (саме так задуманий «Коровель»). До речі, костюми та взуття мають бути не просто з натуральних матеріалів, а ще й пошиті вручну — це жорстка умова: жодної синтетики!

Подружжя харків’ян Євгена та Ольги Омельченків не вперше на «Коровелі». Їхній 7-річний син Мстислав також супроводжує батьків у далеких поїздках.
Ольга сама шиє собі, чоловіку та дитині одяг, купує тільки натуральні тканини (віддає перевагу льону), а ще власноруч робить прикраси та вишиває. Вона дуже цікаво розповідає про своє захоплення і бачення таких фестивалів. Ольга — за стилізацію:

«Сьогодні неможливо повністю відтворити все, як було майже тисячу років тому: тоді не було ні тканин таких, ні матеріалів. І коли люди наполегливо й фанатично займаються історичною реконструкцією і стверджують, що потрібно тільки ось так і ніяк інакше, а самі їдять картоплю, макарони, помідори, користуються мобільними телефонами та Інтернетом — таке для мене неприйнятно. Ну а стилізація — це дуже цікаво. Адже. щоб зробити якусь річ (сукню, сорочку чи взуття), треба перегорнути купу історичного матеріалу, вивчити специфіку крою, швів, загального вигляду речей давнини».
Свою першу сукню для участі в одному із фестивалів Ольга Онищенко кілька років тому пошила вручну за два дні! Виявляється, це можливо!

Ну а її чоловік — коваль — має свою майстерню, в якій кує обладунки, а ще шиє зручне шкіряне взуття, стилізоване під давні часи.
Зізнаюсь, що я не втрималася і придбала собі пару шкіряного взуття. Ольга порадила, як його правильно розносити. І ось вже мої черевички чудово почуваються на моїх ногах: ногам справді в них дуже комфортно!

Ольга була трохи засмучена під час цього короткого інтерв’ю, бо чоловік, коли їхали сюди, пообіцяв їй не брати участі в боях. І ось оголошені учасники боїв. Не встигла вона озирнутися, а Євген вже з мечем, в обладунках — готується вийти на ристалище під своїм бойовим іменем Буки. Ну що тут вдієш? Ольга поправляє на ньому обладунки, тугіше затягує ремені на нарукавниках і… бере в руки фотоапарат.

Майстер-класи
Фестиваль стає справжнім явищем культури. Тут можна не лише спостерігати за боями в різних номінаціях, за змаганнями лучників, а ще й взяти участь у різноманітних майстер-класах.

Гончарних справ майстер із Чернігова Світлана Фалалєєва приїхала не просто зі своїми виробами, а й усіх охочих саджала за гончарний круг — вони могли тут же виліпити собі невеличкі горщики чи вазочки. Ото було захвату в очах! Діти й дорослі стояли в чергу, щоб спробувати покрутити гончарне круг!

А знаменита у фестивальних колах співачка, автостопниця, педагог Барда (вона ж Олена Галкіна) з Ізмаїла, як і торік, давала уроки співу та провела майстер-клас під промовистою назвою «Автостоп ізсередини».

Також проводили свої майстер-класи фахівці з метання ножів, реконструктори старовинних танців тощо. Подивитися було на що. Хто на фестиваль не потрапив -- я невинна :))

Заключна частина
Організаторам фестивалю треба віддати належне: у наметовому таборі були чистота й порядок. Можливо, цьому сприяло таке собі «ноу-хау» — за ідеєю Геннадія Обушного вся територія фестивалю була обнесена дерев’яним парканом (огорожу зводили 10 днів). Гості перебували на території табору до 22-ої години, потім ворота зачинялися до наступного ранку.

Гостям та учасникам були видані спеціальні карточки (бейджи), які треба було носити із собою. Табір патрулювали спеціальна внутрішня охорона та наряд міліції (скажу відразу: їх практично не було помітно, тобто вони спостерігали за порядком надзвичайно тактовно).
У таборі чергував лікар — вже традиційно свою вахту несла Анжела Биканова, терапевт Чернігівської районної лікарні. Ще було організоване чергування пожежної машини (на щастя, її послуги не знадобилися).

А так звана «зондер-команда» фестивалю постійно слідкувала за тим, щоб ніде не переповнилася смітничка, щоб не валялися під ногами папірці та пластикові пляшки з-під напоїв — усе це одразу прибиралося.

Ну а традиційні атрибути подібних фестивалів — багаття, співи під гітару — все це було, і це якраз те, що дає могутній заряд енергії та очищає наші серця!

Будь-яке свято не може тривати вічно, і завжди трохи сумно, коли воно закінчується. Але «Коровель» залишився в душах його гостей та учасників, і ми, як завжди, кажемо собі й фестивалю: «До наступного року, «Коровелю!»

Інеса ФТОМОВА,
Чернігівський район
Фото автора