Коропчанин відкрив Японію

Японія для кожного своя…
Чернігів, якщо дивитися на карту світу, дуже далеко від Японії. І тим дивовижніше, що крізь простір тягнуться невидимі струни, які поєднують наші народи. Струни – це книжки і кінофільми, несподівані зустрічі і чернігівський гурток оригамі, наші земляки, які працюють там і навіть несподівано почуте у відділі облицювальної плитки від типової чернігівської пані: «А що-небудь в японському стилі у вас є?» І – о диво! – продавець продемонстрував їй кахлі з ієрогліфами! Але я – про книжки…

Дивовижна книжка є на полицях чернігівського культурно-мистецького центру «Інтермеццо» - «Антологія японської класичної поезії». У збірці вміщені твори VIII – XV століть.

Відкриємо товстенький томик навмання…

Ось послухайте:

Коли у розпачі
Не знаєш, що казати
І що робити,
Кращого нема,
Ніж чарочку саке перехилити
Автор Отомо-но-Табіто (665-731 рр)

Або:

Кружляє сніг
Над хаткою моєю,
Дорогу замітаючи…
Ніхто
До мене навіть стежки не вторує!

Невідомий автор

Або:
Цей листопад,
Ця хатка на горі
Мені в житті ніколи не обриднуть.Автор Согі

Або ще:
Я покохав!
Я дійсно покохав!
І від людей таїв своє кохання.
Але ж плітки
Попереду летять.Автор Мібу-но Тадаміне (друга пол. IХ – початок Х стол.)

Аж мороз по шкірі! Люди, яких так давно вже немає серед живих, залишили по собі таку потужну спадщину, яка й досі змушує бриніти серця.

Японці – дивовижна нація! В цьому переконуєшся щоразу, дізнаючись про якусь особливість їхньої історії. Дивовижним, як на мене, є те, що вони, неначе губка, всотують все нове і незнайоме і… роблять його японським!
Ось, приміром, карти. Звичайні, гральні карти. Їх завезли в Японію з Європи на початку 17 століття. І що ви думаєте? Ця новація спричинила появу у країні надзвичайно популярної поетичної гри «ута-карута»! Ця гра особливо була популярна в новоріччя, причому серед усіх верств населення! Суть її полягала в тому, що посередник-суддя декламував вголос початок вірша, а два гравці повинні були якнайшвидше знайти серед 100 розкладених на підлозі карт його продовження. Ця гра вимагала від учасників чудового знання напам’ять всієї антології японської поезії «Хяку-нін іс-сю», оскільки саме вони були написані на картах. А до антології, якщо вам цікаво входили вірші періоду VIII-XIII століть…

Антологію, про яку зараз мова, переклав і впорядкував для українського читача наш земляк Іван Бондаренко. Допитливий читач з цікавістю прочитає у книзі його аналіз стилів японської поезії – танка, хокку, ренга. До речі, ті, хто цікавиться оригіналом, мають змогу насолодитися японськими ієрогліфами – всі вірші антології наведені в оригіналі. Приємним додатком до цього є тематичні, авторські та бібліографічні покажчики, вміщені у виданні. Тож, читайте! Що ще робити довгими зимовими вечорами!

Інеса ФТОМОВА
-----------------

Довідка для допитливих:
Бондаренко Іван Петрович народився у м. Коропі на Чернігівщині. Закінчив Петербурзький (Ленінградський) державний університет, аспірантуру і докторантуру Одеського національного університету. Доктор філологічних наук, професор, зав. кафедри китайської та японської філології Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Автор понад 120 наукових праць.
Довгий час жив і працював у Японії професором факультету міжнародної культури університету Тенрі (преф. Нара) – одного з найстаріших університетів країни.