"Корюківка, 1943: злочин проти людяності"

Спільне видання документів та матеріалів про воєнні події в Корюківці стало можливим завдяки співпраці Українського інституту національної пам`яті, Чернігівської обласної державної адміністрації та Корюківського історичного музею. Його видання здійснило управління у справах преси та інформації облдержадміністрації за обласною програмою «Українська книга». Книга складається зі вступу, розділу документів, великого розділу свідчень очевидців і уцілілих жертв гітлерівського злочину, фотодокументів і вибраної бібліографії видань і публікацій про трагедію в 1943 р. у Корюківці.

Під час презентації збірки із вступним словом до учасників презентації звернувся заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Віктор Тканко. Він зазначив: «Тема Великої Вітчизняної війни є для нас героїчною і водночас надзвичайно трагічною. Наш народ, як і інші народи колишнього Радянського Союзу, Європи, інших регіонів світу понесли величезні втрати, передусім мирного населення.»

У 2011 році є дві важливі ювілейні дати: 70 років від початку у 1941 р. Великої Вітчизняної війни і підпільно-партизанського руху. У цьому контексті надзвичайно болючим нагадуванням про людоненависницьку сутність фашизму є трагедія міста Корюківки, знищена разом з усім населенням 1-2 та (чомусь про це мало хто згадує) ще й 9 березня 1943 року. Тому з метою вшанування пам`яті жертв такого страшного злочину видано цей збірник документів і матеріалів. Як відомо, Чернігівщина в 1941-1943 рр. була краєм активної діяльності радянських партизан. Гітлерівському окупаційному режиму так і не вдалося знищити організований опір силовими методами. Проте, вони з самого початку поклали всю відповідальність за дії антигітлерівського руху саме на мирне населення. І методично винищували безневинних людей.

На Чернігівщині було знищено і спалено десятки сіл разом із людьми. За час німецької окупації, тобто з вересня 1941 р. до вересня 1943 р., знищено 127 тис. мирних жителів Чернігівської області. Каральна акція проти мирного населення цілого містечка Корюківки, як помста за напад у ніч на 27 лютого 1943 року на німецький гарнізон партизанами з`єднання під командуванням О. Федорова, є одним з найбільших серед нацистських злочинів. Вона перевершує будь-які уявлення про жорстокість гітлерівських окупантів. Історія свідчить :

Вранці 1 березня 1943 р. зі Щорса у Корюківку прибув есесівський каральний загін. Населений пункт було оточено. Всіх мешканців зганяли в групи по 50-100 чол. у великі будівлі земельного відділу, церкви, театру, ресторану і там розстрілювали. Одночасно прочісували всі хати й околиці та вбивали тих жителів, хто ослухався наказу прийти з документами на перевірку. Під час нищення знайдених корюківців, карателі ще й палили селище. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці та Холмах. Акцію проведено 1 і 2 березня, а 9 березня карателі поверталися, щоб добити уцілілих та тих, хто повернувся за речами або ж поховати рідних...

Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців (за актом від 1944 р. - 6700 чол.) і спалено 1290 будинків. Чернігівські історики ( з ними солідарні фахівці Українського інституту національної пам`яті) наголошують, що знищення фашистськими карателями Корюківки разом з його мешканцями є одним із найбільших подібних злочинів нацистських окупантів у Другій світовій війні в Європі.

Порівняємо:
1. Українська Корюківка - 1-2 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тис. осіб.
2. Білоруська Хатинь - 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб (під час бою партизан з карателями).
3. Чеська Лідице - 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовані у концтаборі 320 чол.
4. Французька Орудар - 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 чол.

Тож можна з упевненістю говорити про те, що Корюківська трагедія, за кількістю її жертв, майже в 45 разів жахливіша за горезвісну білоруську Хатинь. Але, на відміну від Хатині, Корюківська трагедія не була відома усьому світу. Проте історія з часом усе розставить на свої місця, принаймні ми на це щиро сподіваємося. Безперечно, оцінка трагедії в Корюківці у 1943 р. повністю відповідає висновкам міжнародного судового процесу над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини у Нюрнбергзі, який проходив з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. Такі дії німецьких окупантів однозначно є військовим злочином та злочином проти людяності !

Презентоване видання «Корюківка, 1943: злочин проти людяності» є черговим нашим внеском у вшанування пам`яті загиблих і нагадуванням про жахливу сутність ідеології та практики фашизму. Представники влади вважають, що необхідно гідно вшанувати пам`ять жертв Корюківкської трагедії, і, таким чином, відзначити пам`ять про спалені села та всіх невинно убієнних гітлерівськими загарбниками на окупованій території. А сама дата 2 березня має стати символічним днем скорботи і застереження. Україна і світ повинні знати про злочин проти людяності в 1943 році у Корюківці . З цього приводу готуються відповідні заходи наприкінці лютого - на початку березня цього року.

Під час презентації документів та матеріалів про події 1943 року в Корюківці, учасники також переглянули уривки документального фільму виробництва українського телеканалу «Інтер» про Корюківку «1377 спалених заживо» (автор і режисер І.Кравчишин).

На презентації виступили: голова Корюківської райдержадміністрації Олександр Довгаль, представник Українського інституту національної пам`яті в Чернігівській області Сергій Бутко, старший науковий співробітник Корюківського історичного музею Тетяна Макаренко, власний кореспондент всеукраїнської газети «Голос України» в Чернігівській області, головний редактор журналу «Сіверянський літопис», Заслужений журналіст України Сергій Павленко, зачитав рядки зі своєї ласної поеми про Корюківку Анатолій Хоменко.
Учасники заходу отримали на згадку й презентаційні примірники книги.

Отже, віддаляючись від нас у часі, Велика Вітчизняна війна і виборена в ній Перемога не відходять у небуття. Бойовий і трудовий подвиг людей воєнного покоління є взірцем для всіх нас, є заповітом берегти мир, зміцнювати злагоду в суспільстві та спільними зусиллями долати всі незгоди і будувати краще життя.

Андрій Навродський.