Комуністична моторош сім'ї Борисенка
Є в Чернігові у тихому, на три хати, провулку від вулиці Хлібопекарської скромний зелений будиночок. Але це тепер він скромний, а в часи його хазяїна це був фешенебельний для сільськоподібного Чернігова маєток, бо й жив секретар обкому комуністичної партії, який згодом став другим секретарем ЦК компартії України, Борисенко.
З його ім'ям пов'язана жахлива комуністично - кагебістська моторошна історія. Викладаю - може її візьмуть для своїх повістей Андрій Кокотюха чи Степан Процюк чи хтось інший, бо чернігівські літератори про таке не пишуть...
Отже - історія у викладі Михайла Хайфеця, який переказує розповідь політзека, а на той час - секретаря парткому Спілки письменників Миколи Руденка.
"Семичастний прославився, - відгукнувся Микола Данилович, - у нього є син, боксер - любитель. Якось діточки керівників, золота молодь, зібралися на заміській урядовій дачі. Син Семичастного посварився та побився з сином Борисенка (Хайфець випадково зве його Сидоренком - В.Ч.), другого секретаря ЦК України, вдарив його так невдало, що той випав з розчиненого вікна, ударився головою об асфальтовану доріжку і відразу помер. Що робити? Всі юнаки й юначки, що були на віллі, вирішили мовчати: зачинателем бійки був забитий, і ніхто його вбивати не збирався, це вийшло випадково... І от поповзла по Києву чутка, що зник син Борисенка.
Боже мій, як його розшукували - цілий рік! Пам'ятаю, промацували дно озера і, кажуть, висушували деякі озерця. Шофера допитували, куди він подів хлопця, а той твердив, що привіз на дачу, а звідтіля син шефа не виходив, а свідки з дачі показували: так, приїхав на дачу, а потім знову кудись від'їхав. Пошепки розповідали в місті, що не бачили далі того шофера; так це чи ні не скажу, бо не знаю.
Раптом за рік пішли нові чутки: віднайшли тіло. Виявляється, син Семичастного після вбивства викликав на дачу батька (батько - голова КГБ України - В.Ч.): що робити? Той засунув труп у багажник автомобіля, і разом повезли його ховати. Не знаю як саме, але по дорозі труп знайшов офіцер ДАІ... Семичастний запропонував йому угоду: допоможи сховати тіло, а я в боргу не залишуся... Він в якості заступника голови Ради міністрів опікувався міліцією на Україні. Мент зметикував, кому й яку послугу робить і тут таки запропонував:" А що краще? Онроблять дорогу. закопаємо в шосе, завтра це місце заасфальтують - жоден дідько не відшукає його під асфальтом".
Ніхто й не знайшов. Але дідько все ж їх підвів: мент так швидко почав зростати в кар'єрі, що загуляв з такого "везіння", запив і жінку кинув. Вона краз і з'явилася в прокуратуру: хочете знати, де лежить тіло сина Борисенка? П'яниця пробрехався їй про своє щастя, а вона й помстилася йому".
(Михайло Хайфець. "Микола Руденко". Журнал "Сучасність", число 4 за квітень 1984 року, стор. 65).
Василь ЧЕПУРНИЙ
З його ім'ям пов'язана жахлива комуністично - кагебістська моторошна історія. Викладаю - може її візьмуть для своїх повістей Андрій Кокотюха чи Степан Процюк чи хтось інший, бо чернігівські літератори про таке не пишуть...
Отже - історія у викладі Михайла Хайфеця, який переказує розповідь політзека, а на той час - секретаря парткому Спілки письменників Миколи Руденка.
"Семичастний прославився, - відгукнувся Микола Данилович, - у нього є син, боксер - любитель. Якось діточки керівників, золота молодь, зібралися на заміській урядовій дачі. Син Семичастного посварився та побився з сином Борисенка (Хайфець випадково зве його Сидоренком - В.Ч.), другого секретаря ЦК України, вдарив його так невдало, що той випав з розчиненого вікна, ударився головою об асфальтовану доріжку і відразу помер. Що робити? Всі юнаки й юначки, що були на віллі, вирішили мовчати: зачинателем бійки був забитий, і ніхто його вбивати не збирався, це вийшло випадково... І от поповзла по Києву чутка, що зник син Борисенка.
Боже мій, як його розшукували - цілий рік! Пам'ятаю, промацували дно озера і, кажуть, висушували деякі озерця. Шофера допитували, куди він подів хлопця, а той твердив, що привіз на дачу, а звідтіля син шефа не виходив, а свідки з дачі показували: так, приїхав на дачу, а потім знову кудись від'їхав. Пошепки розповідали в місті, що не бачили далі того шофера; так це чи ні не скажу, бо не знаю.
Раптом за рік пішли нові чутки: віднайшли тіло. Виявляється, син Семичастного після вбивства викликав на дачу батька (батько - голова КГБ України - В.Ч.): що робити? Той засунув труп у багажник автомобіля, і разом повезли його ховати. Не знаю як саме, але по дорозі труп знайшов офіцер ДАІ... Семичастний запропонував йому угоду: допоможи сховати тіло, а я в боргу не залишуся... Він в якості заступника голови Ради міністрів опікувався міліцією на Україні. Мент зметикував, кому й яку послугу робить і тут таки запропонував:" А що краще? Онроблять дорогу. закопаємо в шосе, завтра це місце заасфальтують - жоден дідько не відшукає його під асфальтом".
Ніхто й не знайшов. Але дідько все ж їх підвів: мент так швидко почав зростати в кар'єрі, що загуляв з такого "везіння", запив і жінку кинув. Вона краз і з'явилася в прокуратуру: хочете знати, де лежить тіло сина Борисенка? П'яниця пробрехався їй про своє щастя, а вона й помстилася йому".
(Михайло Хайфець. "Микола Руденко". Журнал "Сучасність", число 4 за квітень 1984 року, стор. 65).
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |