Кому заважає вишиванка, або Ностальгія по "Аллєє гєроєв"

Весна активізує всіх - в тому числі і громадських активістів, суттю діяльності яких тільки є - бути громадськими активістами. Себто, судити про все - безапедяційно і твердо. Що про балет, що про архітектуру, що про політику, що про вирощування ріпака...

Певна річ, активізуються і захисники древнього Чернігова від будь- яких змін і реформацій. Тим паче, що в культурі, як у спорті та політиці, розбираються всі, хто не попадя...

Ось і в Чернігові з'явилася людина з "пониманием настоящего качества", яка здатна створити "качественные примеры качественной среды". Мова йде про якусь, досі невідому загалу Галину Уголєву, яка активно виступає проти реконструкції історичної частини міста.

Не можна сприймати як аргумент фантазії авторки про "евроремонт в нашей вообоажемой квартире" - хай вони залишаються у "воображении автора". Не може бути аргументом і цитування авторкою підручника із загальновідомими принципами створення громадських зон, які й були покладені в основу проекту, що виносився на громадське обговорення.

Обговорення змін в історичній частині Чернігова велося на розширеному засіданні архітектурно - містобудівної ради, за участю фахівців, але все це, за словами авторки, "не есть понимание настоящего качества", тому що в "нашем окружении негде увидеть качественные примеры качественной среды".

Коли проводилась робота, яку так зневажливо оцінює авторка, у неї була змога звернутись до розробників, щоб детально ознайомитись з усіма матеріалами, внести свої пропозиції та побажання, - звісно, конкретні, а не взагалі...

Найбільше роздратування та незадоволення авторки викликає ідея алеї вишиванки, котру, як вона заявляє, нав'язують людям автори розробки реконструкції Алеї і яка, на її погляд, недоречна в такому місці, як Алея героїв, "как попытка изменить бывшую аллею советских героев". Ось воно що муляє - алея має лишитися пам'ятником радянських комуністичних бандитів та вбивць!

Наче й не було ні Революції Гідності, ні вбивств героїв Небесної сотні, ні патріотичного підйому, ні самоствердження української ментальності. Висновки авторки типу "шароварная вишиванка" та бажання винести її на околицю міста говорять самі за себе.

Особливо цікаве намагання авторки приписати українській вишиванці "руку Москви", яка їй нагадує "схемы вышиванки в качестве бонуса для дешевого мыла московской фабрики". Яке убоге: у неї вишиванка асоціюється лише з милом та рушником!

Можливо, авторку напружує складність викладання самого малюнку, судячи з усього їй доводилось "сталкиваться з выкладыванием узоров из плитки" і, певно, нічого в неї не вийшло. Але тут секрет простий - треба залучати спеціалістів. Можливо, авторці б краще викладати зірки - червоні, скажімо? Та це не в Чернігові - тут уже зась!

А взагалі авторки громадських обговорень та громадські активісти мали б переживати, щоб за вишиванкою не пропустили слона корупції, якщо проект реконструкції нижньої частини Валу значно дорожчий за проект реконструкції Алеї...

Що ж до самої авторки, то тут варто дати одну пораду за принципом мудрості "заговори, щоб я тиебе побачив" - якщо архітектор, то створи що-небудь для людей, щоб тебе помітили...

Василь АВДІЙ