Княже Михайле і боярине Федоре, ми за Вами ще прийдемо!

Єдиний в Україні храм святих князя Чернігівського Михайла і боярина його Федора сьогодні святкує своїх патронів. Ще є у світі храмів, ї посвячених, два - один на Москві, другий в Канаді.

Толочко написав був, що князь Михайло поступив егоїстично, відмовившись поклонятися язичницьким кущам. А ось Данило Галицький, мовляв, молодець - поклонився. Нічого собі, егоїзм - йти на вірну смерть заради Христа! Та, власне, а що чекати від видатного археолога, який нічого видатного не викопав, крім хіба що міфічної "колиски трьох братніх народів" - так званої Київської Русі. Так званої, бо не було ніякої саме Київської Русі. Була Русь і все інше - Нерусь. А Київську Русь придумали московити (чи найняті ними толочки), щоб далі можна було присобачити Новгородську Русь, Суздальську і - фініта ля комедія! -Московську. Ще хіба Залєшанську Русь...

Князя Михайла і боярина Федора заграбастав московський ненасить -цар Іван Грозний, бо на Московії своїх святих не було. Коли то там ще з'явиться отой татарин, що святим зголосили?! Мощі їх довго були в Архангельському соборі Кремля, а тепер, коли Москва набралась собі святощів, як циган крадених коней, закопала їх під спуд, тобто під підлогу собору. Не дай бо, українці прийдуть своє забирати! Бо українці, і це загальновідомо, завжди за своїм вертаються, як Тарас Бульба за люлькою, загубленою у бою... Прийдемо - не сумлівайтеся!

Коли на руїнах Кремля всі народи тягнутимуть своє: узбеки - шапку Мономаха, татари - одежі їхні, китайці - самовари та матрьошки, марійці - кокошніки, якути - алмази, то українці, після своєї частки із Золотого фонду, після книг стародавніх та ікон, Московією викрадених, заберуть і свого князя та вірного його боярина.

Василь ЧЕПУРНИЙ