"Клює -- це коли баби трусами..."

УДАЙ. РИБНА ВАКХАНАЛІЯ ЧИ ВДАЛА РИБАЛКА?

Цього тижня, що минув, Варва не забуде ніколи. Хіба можна таке забути?! Як казав один бувалий рибалка, «клює – це коли баби трусами, а діди картузами рибу ловлять». Щось таке трапилось і в нас.

Як казав герой твору «Острів доктора Моро» Г. Велса, часто перебуваючи в людському суспільстві на якусь мить він відчуває, що потрапляє на той страшний острів, в суспільство людино-тварин, яких створив доктор Моро. Хіба люди цього тижня відрізнялися від стерв’ятників? Хіба вони відрізнялися від звірів, що, вчуючи кров, з повною пащею слини кинулися на жертву?

Але повернемося до реальності: що ж трапилося? Невідомо коли це почалося – чи на вихідних , чи можливо дещо раніше, та почалося все з появи чуток, що ось там хтось щось впіймав, потім почали з’являтися відомості про велику кількість риби, що хтось десь там виловлює. Люди розповідають що в основному це дрібна плотва, гірчак, тюлька, верховодні. Але чим далі, тим все більше чуток ходило про «улови». Один розповідає, що набив 10 (десять!) мішків, другий двадцять, третій теж не дуже відставав, основним чином дріб’язок, але й щука, в’язь, лящ. Одним словом – повезло нівроку!

Невідомо яка причина, офіційної інформації не зустрічалось, але можна припустити, що період зимової «задухи» співпав із сезонним рухом риби з Удаю у Варвицю. Вода у Варвиці практично відсутня, риба забила велику ділянку Варвиці своєю масою.

Також десь там, біля Підгірського мосту, якийсь «господар» для стримання води загатив, так би мовити, Варвицю для гусочок, й от всі ці моменти призвели до таких кривавих жнив. Добре пожнивували! Що ж тут сказати, буде звірам що згадати, та не буде що дітям розповісти, бо не скоро діточки побачать тую рибу, якщо взагалі побачать. А вас, звірів, оцінять та осудять діточки та онуки ваші, а який то суд буде, можливо, колись дізнаємось.

varva.org.ua