Хто ж викупив Шевченка з кріпацтва?
Наскільки живлющі імперські міфи! Наближається день пам'яті Тараса Шевченка і знову сичать недолугі: хто ж, як не росіяни, викупили його з кріпацтва?! Навіть одна пані філолог таку московську вигаду поширює, позаяк гуманітарна освіта не тільки в УРСР, але і в незалежній десятки років лишалася росієцентричною...
Тому повторимо, як на уроці, ще раз факти.
Ініціатором викупу став українець Іван Сошенко, хоча згодом Тарас у нього дівку й відбив, але то - справа парубоцька... Проте Сошенко грошей не мав. Тому він привів Тараса до ще одного українця - Василя Григоровича, який був ученим секретарем Петербурзького Товариства заохочення художників і, водночас, конференц-секретарем Академії мистецтв. Йому потім вдячний Тарас присвятить поему "Гайдамаки". Григорович залучив грека Олексія Венеціянова та українця Євгена Гребінку. Далі коло розширили українці Аполлон Мокрицький та Семен Гулак- Артемовський.
Сам Шевченко в автобіографії писав: «1837 року Сошенко представив мене конференц-секретареві Академії мистецтв В. І. Григоровичу з проханням – звільнити мене од лихої моєї долі, Григорович передав це прохання В. А. Жуковському. Той попередньо сторгувався з моїм поміщиком і просив К. П. Брюллова намалювати з нього, Жуковського, портрет, щоби розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюллов відразу погодився, і незабаром портрет Жуковського був у нього готовий. Жуковський при участі графа М. Ю. Вієльгорського улаштував лотерею на 2500 карбованців асигнаціями, і цією ціною була куплена моя воля року 1838-го, квітня 22-го».
Жуковського умовно можна назвати росіянином, якщо не зважати, що мати його - турчанка Салех. Карл Брюлло, що зіграв головну роль у звільненні Тараса (саме він вручив поміщику Енгельгардту витребувану суму) - француз по батьку, а по матері - німець. До речі, справжнє його прізвище якраз Брюлло, без московської приставки -в. Коли нарешті виїздив з Росії - роздягся на кордоні догола, щоб і духу московського у Європу не занести.
Велику суму вніс також поляк Вільєгорський (Вєльгурський). За прізвищем росіянка Баранова, що також доклалася, дівоче прізвище мала Адлерберг, бо - німкеня. І де ви тут бачите росіян?
Щоправда, один росіянин таки брав участь у викупі (всього склалися грошима 20 осіб і частина з них побажали залишитися невідомими) - художник Пьотр Соколов. Але й то - він чоловік сестри Карла Брюлло, тож, певно, той його і зобов'язав...
Також міфом є участь царської сім'ї у викупі Шевченка - так, сім'я брала участь у лотереї, але аж ніяк не здогадувалася для кого вона влаштована. Портрет Жуковського, який начебто купила царська сім'я, насправді ще років з 20 домальовувався Брюлло - отже, і ця брехня відпадає.
Ні, Шевченко дружив з багатьма росіянами, але викупили його з неволі не вони. Зрештою, так дружив, що коли Аксаков запропонував йому спільно видавати журнал "Парус", бо, мовляв, українці і росіяни - родичі, Тарас відповів: "Авжеж, ми великі родичі - як наш батько горів, так ваш батько руки грів"... Умів сказати Тарас!
Василь ЧЕПУРНИЙ
Тому повторимо, як на уроці, ще раз факти.
Ініціатором викупу став українець Іван Сошенко, хоча згодом Тарас у нього дівку й відбив, але то - справа парубоцька... Проте Сошенко грошей не мав. Тому він привів Тараса до ще одного українця - Василя Григоровича, який був ученим секретарем Петербурзького Товариства заохочення художників і, водночас, конференц-секретарем Академії мистецтв. Йому потім вдячний Тарас присвятить поему "Гайдамаки". Григорович залучив грека Олексія Венеціянова та українця Євгена Гребінку. Далі коло розширили українці Аполлон Мокрицький та Семен Гулак- Артемовський.
Сам Шевченко в автобіографії писав: «1837 року Сошенко представив мене конференц-секретареві Академії мистецтв В. І. Григоровичу з проханням – звільнити мене од лихої моєї долі, Григорович передав це прохання В. А. Жуковському. Той попередньо сторгувався з моїм поміщиком і просив К. П. Брюллова намалювати з нього, Жуковського, портрет, щоби розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюллов відразу погодився, і незабаром портрет Жуковського був у нього готовий. Жуковський при участі графа М. Ю. Вієльгорського улаштував лотерею на 2500 карбованців асигнаціями, і цією ціною була куплена моя воля року 1838-го, квітня 22-го».
Жуковського умовно можна назвати росіянином, якщо не зважати, що мати його - турчанка Салех. Карл Брюлло, що зіграв головну роль у звільненні Тараса (саме він вручив поміщику Енгельгардту витребувану суму) - француз по батьку, а по матері - німець. До речі, справжнє його прізвище якраз Брюлло, без московської приставки -в. Коли нарешті виїздив з Росії - роздягся на кордоні догола, щоб і духу московського у Європу не занести.
Велику суму вніс також поляк Вільєгорський (Вєльгурський). За прізвищем росіянка Баранова, що також доклалася, дівоче прізвище мала Адлерберг, бо - німкеня. І де ви тут бачите росіян?
Щоправда, один росіянин таки брав участь у викупі (всього склалися грошима 20 осіб і частина з них побажали залишитися невідомими) - художник Пьотр Соколов. Але й то - він чоловік сестри Карла Брюлло, тож, певно, той його і зобов'язав...
Також міфом є участь царської сім'ї у викупі Шевченка - так, сім'я брала участь у лотереї, але аж ніяк не здогадувалася для кого вона влаштована. Портрет Жуковського, який начебто купила царська сім'я, насправді ще років з 20 домальовувався Брюлло - отже, і ця брехня відпадає.
Ні, Шевченко дружив з багатьма росіянами, але викупили його з неволі не вони. Зрештою, так дружив, що коли Аксаков запропонував йому спільно видавати журнал "Парус", бо, мовляв, українці і росіяни - родичі, Тарас відповів: "Авжеж, ми великі родичі - як наш батько горів, так ваш батько руки грів"... Умів сказати Тарас!
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |