Хроніки Широкої війни на Чернігівщині: про творчих людей...
Як виживають і чим тримають себе і світ творчі люди, які не покинули рідну Чернігівщину? До багатьох не можна дозвонитися - оператори відповідають, що вони "за межею досяжності". Це означає найчастіше, що телефони розряджені, бо в більшості районів Чернігова і в північних районах області зчасту нема електрики.
Иван Просяник - письменник і художник, живе в Курені біля Бахмача, село вільне від окупантів. Каже:"Я працюю, а що мені робить?". Пише триптих - "Похорон стріли" (це давній дохристиянський обряд, що зберігся на півночі Сіверщини), "Жертва" і "Примирення". До останнього ще не дійшов.
Владислав Савенок, письменник і журналіст, у Чернігові живе в центрі і каже:"Ходжу, фотографую злочини росіян і викладаю на Фейсбуці та в Ютубі. Ще записую історії сімей, які постраждали. А ще забезпечую сім'ю водою і продуктами, бо сім'я доньки до нас перебралась.Коли зникло світло - став вести щоденника".
Він же розповів, що у квартирі письменника, редактора журналу "Літературний Чернігів" Михайла Ткача вибиті вікна вибуховою хвилею. "Але він молодець, - каже Владислав Савенок. - У свої 80 з гаком років він тримається".
Поет і журналіст Микола Будлянський годує котів і собак, покинутих господарями, і підтримує сусідів та знайомих. Інколи до нього приходять вірші. Син його хотів вивезти сім'ю в батьківське село, але в Іванівці його машину обстріляли російські окупанти. Добре, що прострелили тільки машину, а не людей.
Квартира заслуженого працівника культури України, колишнього директора обласної бібліотеки Петра Грищенка розворочена ударом ракети - вирвані не тільки вікна й двері, але й рами та лутки. "Навіть покриття на підлозі підняло й перевернуло" - каже він. Сам він на той час, на щастя, був на першому поверсі, в магазині. Але тепер не може виїхати з Чернігова до своєї пасіки в селі, де традиційно літує. А бджоли вже обліталися...
Хата в.о.генерального директора Національного архітектурно- історичного заповідника "Чернігів стародавній" Володимира Хомича постраждала від боїв під Черніговом, його сім'я в той час була у погребі. Зараз вони за 30 кілометрів від Чернігова. "Топлю піч і радію, що живі" - каже Володимир Кирилович.
У бомбосховищі переховується, практично - живе, сім'я журналіста Олега Головатенка. Дружина його Олена ще й примудряється там грати на піаніно...Я ж думаю про те, як Олег добивався мовлення радіо на середніх хвилях та ефем- радіо, але чиновники Нацкомісії його не чули і тепер там, де нема інтернету, люди по радіо добре чують радіо окупантів замість українського.
Відомий журналіст і історик Сергій Павленко зміг із дружиною пробратися в батьківське село через 20 днів війни. Зі свого вікна в Чернігові він бачив розбитий будинок навпроти і каже:"Читав "Кобзаря", слухав Українське радіо, бо племінник на мобільному настроїв. Найважче було без води. А в селі ми хоч нарешті виспалися. Сусіди нанесли всього - навіть масло є. А в селі фермер Бутенко наладив випікання хліба і в старостаті нас поставили "на довольствіє".
І наостанок слова Ліни Костенко з поеми "Берестечко":
"Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку".
Василь Чепурний, Чернігівщина.
Иван Просяник - письменник і художник, живе в Курені біля Бахмача, село вільне від окупантів. Каже:"Я працюю, а що мені робить?". Пише триптих - "Похорон стріли" (це давній дохристиянський обряд, що зберігся на півночі Сіверщини), "Жертва" і "Примирення". До останнього ще не дійшов.
Владислав Савенок, письменник і журналіст, у Чернігові живе в центрі і каже:"Ходжу, фотографую злочини росіян і викладаю на Фейсбуці та в Ютубі. Ще записую історії сімей, які постраждали. А ще забезпечую сім'ю водою і продуктами, бо сім'я доньки до нас перебралась.Коли зникло світло - став вести щоденника".
Він же розповів, що у квартирі письменника, редактора журналу "Літературний Чернігів" Михайла Ткача вибиті вікна вибуховою хвилею. "Але він молодець, - каже Владислав Савенок. - У свої 80 з гаком років він тримається".
Поет і журналіст Микола Будлянський годує котів і собак, покинутих господарями, і підтримує сусідів та знайомих. Інколи до нього приходять вірші. Син його хотів вивезти сім'ю в батьківське село, але в Іванівці його машину обстріляли російські окупанти. Добре, що прострелили тільки машину, а не людей.
Квартира заслуженого працівника культури України, колишнього директора обласної бібліотеки Петра Грищенка розворочена ударом ракети - вирвані не тільки вікна й двері, але й рами та лутки. "Навіть покриття на підлозі підняло й перевернуло" - каже він. Сам він на той час, на щастя, був на першому поверсі, в магазині. Але тепер не може виїхати з Чернігова до своєї пасіки в селі, де традиційно літує. А бджоли вже обліталися...
Хата в.о.генерального директора Національного архітектурно- історичного заповідника "Чернігів стародавній" Володимира Хомича постраждала від боїв під Черніговом, його сім'я в той час була у погребі. Зараз вони за 30 кілометрів від Чернігова. "Топлю піч і радію, що живі" - каже Володимир Кирилович.
У бомбосховищі переховується, практично - живе, сім'я журналіста Олега Головатенка. Дружина його Олена ще й примудряється там грати на піаніно...Я ж думаю про те, як Олег добивався мовлення радіо на середніх хвилях та ефем- радіо, але чиновники Нацкомісії його не чули і тепер там, де нема інтернету, люди по радіо добре чують радіо окупантів замість українського.
Відомий журналіст і історик Сергій Павленко зміг із дружиною пробратися в батьківське село через 20 днів війни. Зі свого вікна в Чернігові він бачив розбитий будинок навпроти і каже:"Читав "Кобзаря", слухав Українське радіо, бо племінник на мобільному настроїв. Найважче було без води. А в селі ми хоч нарешті виспалися. Сусіди нанесли всього - навіть масло є. А в селі фермер Бутенко наладив випікання хліба і в старостаті нас поставили "на довольствіє".
І наостанок слова Ліни Костенко з поеми "Берестечко":
"Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку".
Василь Чепурний, Чернігівщина.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |