Хроніки російсько- української війни: бої за Докучаєвськ

Бої за Докучаєвськ вже ведуться – починаючи від 31 жовтня українські війська помітно активізувались у цьому районі і станом на сьогодні мають певні територіальні здобутки

Останнім часом все частіше надходить інформація про активізацію боїв в районі Докучаєвська. При цьому, що характерно, ця інформація стосується або успіхів українських військ, або про скигління проросійських бойовиків. Про це пише "Депо", повідомляють Патріоти України, продовжуючи:

При цьому варто нагадати, що за домовленостями від 19 вересня 2014-го року, відомими як Мінськ-1, Докучаєвськ має бути по український бік лінії розмежування. Однак, як це часто буває, росіяни не виконують ці домовленості і вже більше двох років утримують місто у власній окупації. Разом з тим, нещодавно в Адміністрації президента України озвучили позицію щодо повернення до лінії розмежування формату Мінськ-1.

Про що це говорить? Як мінімум про те, що у разі захоплення Докучаєвська українськими військами – це не буде порушенням Україною Мінських угод, а тому засудження зі сторони світової спільноти. Звісно, Росія буде мати власну точку зору, а "глава ДНР" Олександр Захарченко зійде слиною, переконуючи (в першу чергу самого себе), що Докучаєвськ – це "ДНР" і він (Захарченко) скоро буде вкотре брати Київ. Однак, голос Росії останнім часом не такий гучний, як це було ще в 2014-му році, і цього неможливо не помітити.

Але чому Україна раптом згадала про несправедливо "віджатий" Докучаєвськ і вирішила спробувати повернути його собі? Відповідь на це запитання стає очевидною при погляді на карту – контроль над Докучаєвськом дещо розширить напівкільце навколо Донецька, утворене після того, як українські війська зайняли Авдіївську "промку", дозволить отримати зручний плацдарм для наступу на "столицю ДНР" з півдня, а також відкриє прямий шлях на Старобешеве.

Нагадаємо, що Докучаєвськ – це місто обласного значення в Донецькій області, що знаходиться за 14 км від залізничної станції Оленівка (яка також згідно Мінська-1 має бути під контролем України), та за 40 км на південь від Донецька. У мирний час населення міста складало близько 25 тис. жителів, але зараз мінімум в два рази менше.

Особливістю міста під час російсько-української війни є те, що місцеві жителі завжди всіляко підтримували українську армію, здаючи українським розвідникам позиції проросійських бойовиків і російських регулярних військ. Варто згадати хоча б операцію батальйону "Азов" 11 листопада 2014-го року, коли за один раз було знищено 170 російських військових 439-ї гвардійської реактивної артилерійської Перекопської ордена Кутузова бригади.

Власне, бої за Докучаєвськ вже ведуться – починаючи від 31 жовтня українські війська помітно активізувались у цьому районі і станом на сьогодні мають певні територіальні здобутки. Так за повідомленнями з лінії фронту за підсумками боїв 7 листопада терористи повністю втратили контроль над територією колишнього ФІПа – міською промзоною, розташованою на західній його околиці.

Однак, хоча й до повного контролю над містом ще далеко, певний плацдарм для подальшого наступу здобуто. Крім цього не варто забувати, що ще у лютому 2016-го наші війська зайняли стратегічні висоти під Докучаєвськом. І хоч бойовики все ще тримають під своїм контролем дорогу на Донецьк (те власне, заради чого Україні й знадобився цей населений пункт на даному етапі війни), у світлі сьогоднішнього дня цей контроль виглядає явищем тимчасовим.

Але як саме українська армія буде звільняти Докучаєвськ? За наявною інформацією, вже у березні 72-га бригада, яка взяла під контроль висоти під Докучаєвськом, просунулася ще далі вперед і взяла місто у напівкільце. А у квітні 14-та бригада просунулася в напрямку Оленівки, де майже впритул підійшла до селища Ясне. Були перенесені вище і наші блокпости. У зоні контролю опинилася ділянка траси Маріуполь-Донецьк. За весь цей час Докучаєвськ піддавався обстрілам, у травні та на початку червня місто сиділо без води через пошкодження у результаті активних бойових дій.

З боку "ДНР", за даними групи "Інформаційний спротив", посилення Докучаєвського угруповання противника відбувається за рахунок перекидання сил і засобів "5-ї омсбр 1-го АК ДНР" в район Докучаєвська. Зокрема, йде перекидання різноманітних ББМ – в основному БМП-1\2 (10 одиниць) і МТ-ЛБ (5-6 одиниць).

Також в соцмережах неоднократно траплялись повідомлення місцевих жителів про те, що з Докучаєвська терористи ведуть обстріл українських позицій з важкої артилерії, на що українські війська відповідали своїм вогнем. Зокрема, 8 листопада ЗСУ відповіли обстрілом з важкої артилерії з Тарамчука, а 12 листопада між терористами та українськими військовими взагалі зав'язався бій в районі села Ясне, що на околиці Докучаєвська.

Хоча, найчастіше бої ведуться між населеними пунктами Тарамчук (українська територія) і Ясне ("ДНР"). Причому, бої з використанням різних типів озброєнь: важкої артилерії, БМП, танків, мінометів, стрілецької зброї. Однак, складається враження, що ці бої перманентні і зумовлені вони, в першу чергу, відсутністю наказу наступати з боку українського військового командування.

На такі думки наштовхує і той факт, що докучаєвські рашисти у соцмережах не перестають скиглити, що їм забороняють відкривати вогонь по укроДРГ навіть коли ті знаходяться на відстані 400 метрів – дозволяють лише при безпосередній загрозі життю. При цьому вони пишуть, що хто насмілиться порушити наказ – того жорстоко карають, як провокатора. Звісно, бойовикам така ситуація дуже не подобається і це суттєво деморалізує їх, плюс дає певну перевагу українським військовим при потенційному штурмі міста.

Якщо поглянути на план міста, то побачимо, що Докучаєвськ має строго геометричну забудову, що певним чином спрощує просування ним військової техніки, аж до танків. Хоча, якщо до наступу на Докучаєвськ таки дійде справа, то швидше за все штурму, як такого не буде – будуть бої на його околицях, після чого відбудеться зачистка міста. Тому тут знадобляться не стільки танки, скільки полк "Азов" з наявною у нього бронетехнікою для міських боїв.

Швидше за все, вторгнення у місто відбудеться через мікрорайон, який розташований найближче до зайнятої українською армією промзони. Власне, їх розділяє лише пустир, став та залізнична колія. Далі ж углиб міста найзручніше буде просуватись міською забудовою, паралельно опрацьовуючи зі стрілецької зброї "зеленку" на західній околиці.

Але як би там не було, а наступ українських військ на Докучаєвськ залежить виключно від політичних розкладів, а також градусу діалогу стосовно демілітаризації міста Дебальцеве, на якому наполягає Порошенко, але котрого так не хоче Росія. Взяття Докучаєвська могло б посилити позицію України у випадку провалу переговорів по Дебальцевому.