Хома і Филон Ращенки
Ці постаті майже невідома в історії України. Лише в працях блискучого знавця української генеалогії В.Л. Модзалевського знаходимо стислу довідку про них. Але на базі архівних і опублікованих документів можна її доповнити.
Отже за родинними переказами протопласт роду Хома Ращенко вийшов з містечка Рашковичі. Очевидно це нинішнє село Рашкова Слобода біля с. Петруші Ріпкінського району Чернігівської області. Він відзначився в роки Національно –визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. Не випадково в Реєстрі Війська Запорозького 1649 р. (Чернігівський полк) він записаний третім після полковника Мартина Небаби і майбутнього полковника Стефана Подобайла (Пободайла) – «Хома Радченко». За часів гетьманів Івана Виговського і Юрія Хмельницького він став сотником Роїської сотні (лютий 1659-березень1660). Нагадаємо, що Роїще – це нині село Чернігівського району. 21(11) лютого 1659 р. Виговський, «маючи взгляд на заслуги в Войску Запорозском и до далшой хотячи потягнути нам и Войску услуги пана Хому Ращенка, сотник роиского», надав йому універсалом-привілеєм «млин Роиский з Беркгилевщизною зо всіми пожитками, и слободку при том же млині закликати позволилисмо». 2.02 (23.01.)1660 р. Юрій Хмельницький надав йому універсал на військову мірочку із збудованого млина з одним колом на р. Стрижень. Помер Хома Ращенко до 1671 р. Цікаво, що його наступником на сотницькому уряді в Роїщах був Іван Ращенко (Рашевський), який сотникував у 1676 р., але коли почалася його каденція і коли закінчилася до 1680 р. невідомо. Ким доводився Іван Хомі - братом, сином чи віддаленішим родичем, поки що сказати неможливо. Потім у 1690-1692 рр. бачимо на цій посаді Івана Рашевського (Малика). Чи був це Іван Ращенко, який заради престижності став називатися Рашевським, чи інша особа сказати теж неможливо.
Тепер переходимо до сина Хоми Ращенка – Филона. Коли він народився невідомо. Можливо це сталося в 40-х рр. ХVІІ ст. У 1670 р. він значиться як козак і обиватель чернігівський. 3. 07. (23.06)1671 р. він отримав стверджувальний універсал гетьмана Дем’яна Многогрішного на млин в с. Роїщах і грунт Беркілювщину, які отримав від Виговського його батько, а 11 (1). 09. 1686 р. отримав універсал від гетьмана Івана Самойловича на Роїще. У січні 1687 р. бачимо його на посаді одного з двох осавулів Чернігівського полку (другим осавулом був Василь Устимович). Однак на цій посаді Филон довго не був і очевидно того ж року був замінений. Прихід до влади гетьмана Івана Мазепи сприяв подальшому зміцненню позицій Ращенка. 24(10).09. 1695, 20(10).04.1696 та 20(10).12. 1698 рр. він купив землі в с. Кислих (нині- Ріпкінського р-ну).17(7).05. 1696 р. він отримав універсал чернігівського полковника Якова Лизогуба на ґрунт в с. Кислих з правом «отбирать послушенство» від чотирьох селян, яких він там поселив. У 1698, 1696, 1701 рр. він отримав універсали вже від Мазепи, якими були підтверджені маєтності надані згідно з попередніми привілеями, право на збудованння греблі на Кінському броді, на млини на Свішні і в Роїщах на р. Стрижень. Роїщем і слободою Кислою він володів до самої смерті. Не пізніше1696 р. він став обозним Чернігівського полку (можливо його призначення на цю посаду сталося між жовтнем 1690 і 1695 рр.) і перебував на ній як мінімум по березень 1701 р.
У зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського ми виявили заповіт Филона Ращенко, котрий проливає трохи світла на його біографію (він наводиться нижче). Ця духівниця (тестамент) була складена в його будинку в с. Роїщах 19( січня 1709 р. і гарантом її дотримання Ращенко просив бути чернігівського полковника Павла Полуботка. У ній написаній дяком с Халявин (нині- Чернігівського району) Кирило Денисовичем Ращенко згаданий як «знатный войсковий полку Черніговского товариш». Він хворів (тому й був складений його заповіт), але був ще «не барзо схорилым». Тим не менш смерть не заставила себе довго чекати і видно того ж року він покинув цей світ. Видно він був глибоко віруючою людиною, оскільки детально розписуються надання церквам за сорокоусти за помин душі, чого немає в більшості заповітів.Стисло згадується його перша покійна дружина, однак вона не названа по імені. Зате друга дружина Марія згадується неодноразово і їй припадало більше всього зі спадку. Ймовірно це було викликано тим, що вона залишалася з неповнолітніми дітьми, зокрема Єлисеєм. Марія вийшла за Филона Ращенка по смерті свого першого чоловіка Данила Стишевського, отримала від гетьмана Івана Скоропадського 29(18).01. 1715 р. стверджувальний універсал на млини і ґрунт Беркилівщину. Померла після 1721 р.
Син Филона від першого шлюбу - Панас теж отримав досить великий спадок, хоча готівки йому не дісталося через те, що його шкоди мусив покривати батько. Про згадується й так: «Опанас, що ходыв у войско, стратив грошей сто двадцать талярей из тым конем, що купил у хоружого». Панас видно зловживав алкоголем, зокрема продав чотирьох коней, а гроші пропив тощо.Модзалевський пише, що Панас із племінником Матвієм Федоровичем («жители роисские») продали 28 (17). 08. 1718 р. Якову Лизогубу Жемеринську сіножать на ґрунтах в с. Хмельниці. Він був одружений з Уляною Василівною, дочкою священика м. Седнів.
Був ще й старший сын (від першого шлюбу) Федір «Илечок», який помер раніше батька. Він позичив гроші у своєї бабусі, матері Филона, очевидно у 1687 р. («я на тот час был у Стародубі, бо асаулом был») і не встиг віддати. Перед смертю він просив батька не відбирати борг від його дружини і його волю Филон виконав, ще й «отдавал богато дечого» внукам. До того ж ця невістка орендувала чотири села «Хмелницу, Постовбицю, Слободку, Данычы» (Хмільниця, Слобода- села суч. Чернігівського району, Даничи - Ріпкінського району, с. Постовбицю не вдалось локалізувати) і отримувала всі з оренди (очевидно горілчаної) прибутки. Видно Филон сплатив гроші за «церковные проступки» Федора і за те, що той побив якусь жінку (про це не зовсім ясно говориться в заповіті).
Згадано в заповіті внуків Филона Матвія Федоровича, Василя й Кирила. Тут є якась неясність. Справа в тому, що у Єлисея дійсно був син Василь (у 1761 і 1784 рр. був роїським сотеним отаманом), але в заповіті Єлисея названо малим, тобто неповнолітнім. Чи тут мався на увазі його малий зріст? Кирила ж взагалі не бачимо серед родичів Филона. Чи він невдовзі помер, чи був не в числі рідні теж неясно... У Модзалевського про Єлисея говориться детальніше. Він був сином від другого шлюбу Филона, значковим товаришем, чернігівським полковим комісаром, чернігівським полковим осавулом у 1738-1753 рр., брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. Помер у1745 р. в Ніжині, де й похований. Його дружиною була Катерина Іванівна Тризна, дочка судді Чернігівського полку у 1710-1711 рр. Від цього шлюбу народилися крім згаданого Василя Андрій, значковий товариш Чернігівського полку (1761), згаданий і в 1765 р.; Марія (1732- після 1786).
Були у Филона Ращенка й доньки. Перша донька (від першого шлюбу) навіть не названа в духівниці по імені і за заповітом їй нічого не було дано. Це було не випадково. Ця донька вийшла заміж за Івана Стефановича Силича, племінника Іоанникія Силича, чернігівського полковника у 1657-1663 рр., страченого 18 (18) вересня 1663 р. з наказу гетьмана Івана Брюховецького після «Чорної ради» 1663 р. Сам Іван був товаришем Чернігівського полку (1699-1706), знатним військовим товаришем (1710-1715), чернігівським городовим отаманом (1721-1733) і чернігівським наказним полковником (1723). Вона була в конфлікті з матір’ю і та перед смертю навіть заборонила давати їй щось, кажучи «так будет и того, що я давала». По смерті матері вона забрала собі цілу скриню «фантів», тобто цінностей, прикрас тощо. Все-таки Филон дав їй дещо, але в цілому він відмовляв у праві на спадок її чоловіку Івану (можливо ця донька вже померла).
Від внуків Филона Василя й Матвія пішли нащадки, дані про яких уриваються на середині ХІХ ст.
Юрій МИЦИК
Отже за родинними переказами протопласт роду Хома Ращенко вийшов з містечка Рашковичі. Очевидно це нинішнє село Рашкова Слобода біля с. Петруші Ріпкінського району Чернігівської області. Він відзначився в роки Національно –визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. Не випадково в Реєстрі Війська Запорозького 1649 р. (Чернігівський полк) він записаний третім після полковника Мартина Небаби і майбутнього полковника Стефана Подобайла (Пободайла) – «Хома Радченко». За часів гетьманів Івана Виговського і Юрія Хмельницького він став сотником Роїської сотні (лютий 1659-березень1660). Нагадаємо, що Роїще – це нині село Чернігівського району. 21(11) лютого 1659 р. Виговський, «маючи взгляд на заслуги в Войску Запорозском и до далшой хотячи потягнути нам и Войску услуги пана Хому Ращенка, сотник роиского», надав йому універсалом-привілеєм «млин Роиский з Беркгилевщизною зо всіми пожитками, и слободку при том же млині закликати позволилисмо». 2.02 (23.01.)1660 р. Юрій Хмельницький надав йому універсал на військову мірочку із збудованого млина з одним колом на р. Стрижень. Помер Хома Ращенко до 1671 р. Цікаво, що його наступником на сотницькому уряді в Роїщах був Іван Ращенко (Рашевський), який сотникував у 1676 р., але коли почалася його каденція і коли закінчилася до 1680 р. невідомо. Ким доводився Іван Хомі - братом, сином чи віддаленішим родичем, поки що сказати неможливо. Потім у 1690-1692 рр. бачимо на цій посаді Івана Рашевського (Малика). Чи був це Іван Ращенко, який заради престижності став називатися Рашевським, чи інша особа сказати теж неможливо.
Тепер переходимо до сина Хоми Ращенка – Филона. Коли він народився невідомо. Можливо це сталося в 40-х рр. ХVІІ ст. У 1670 р. він значиться як козак і обиватель чернігівський. 3. 07. (23.06)1671 р. він отримав стверджувальний універсал гетьмана Дем’яна Многогрішного на млин в с. Роїщах і грунт Беркілювщину, які отримав від Виговського його батько, а 11 (1). 09. 1686 р. отримав універсал від гетьмана Івана Самойловича на Роїще. У січні 1687 р. бачимо його на посаді одного з двох осавулів Чернігівського полку (другим осавулом був Василь Устимович). Однак на цій посаді Филон довго не був і очевидно того ж року був замінений. Прихід до влади гетьмана Івана Мазепи сприяв подальшому зміцненню позицій Ращенка. 24(10).09. 1695, 20(10).04.1696 та 20(10).12. 1698 рр. він купив землі в с. Кислих (нині- Ріпкінського р-ну).17(7).05. 1696 р. він отримав універсал чернігівського полковника Якова Лизогуба на ґрунт в с. Кислих з правом «отбирать послушенство» від чотирьох селян, яких він там поселив. У 1698, 1696, 1701 рр. він отримав універсали вже від Мазепи, якими були підтверджені маєтності надані згідно з попередніми привілеями, право на збудованння греблі на Кінському броді, на млини на Свішні і в Роїщах на р. Стрижень. Роїщем і слободою Кислою він володів до самої смерті. Не пізніше1696 р. він став обозним Чернігівського полку (можливо його призначення на цю посаду сталося між жовтнем 1690 і 1695 рр.) і перебував на ній як мінімум по березень 1701 р.
У зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського ми виявили заповіт Филона Ращенко, котрий проливає трохи світла на його біографію (він наводиться нижче). Ця духівниця (тестамент) була складена в його будинку в с. Роїщах 19( січня 1709 р. і гарантом її дотримання Ращенко просив бути чернігівського полковника Павла Полуботка. У ній написаній дяком с Халявин (нині- Чернігівського району) Кирило Денисовичем Ращенко згаданий як «знатный войсковий полку Черніговского товариш». Він хворів (тому й був складений його заповіт), але був ще «не барзо схорилым». Тим не менш смерть не заставила себе довго чекати і видно того ж року він покинув цей світ. Видно він був глибоко віруючою людиною, оскільки детально розписуються надання церквам за сорокоусти за помин душі, чого немає в більшості заповітів.Стисло згадується його перша покійна дружина, однак вона не названа по імені. Зате друга дружина Марія згадується неодноразово і їй припадало більше всього зі спадку. Ймовірно це було викликано тим, що вона залишалася з неповнолітніми дітьми, зокрема Єлисеєм. Марія вийшла за Филона Ращенка по смерті свого першого чоловіка Данила Стишевського, отримала від гетьмана Івана Скоропадського 29(18).01. 1715 р. стверджувальний універсал на млини і ґрунт Беркилівщину. Померла після 1721 р.
Син Филона від першого шлюбу - Панас теж отримав досить великий спадок, хоча готівки йому не дісталося через те, що його шкоди мусив покривати батько. Про згадується й так: «Опанас, що ходыв у войско, стратив грошей сто двадцать талярей из тым конем, що купил у хоружого». Панас видно зловживав алкоголем, зокрема продав чотирьох коней, а гроші пропив тощо.Модзалевський пише, що Панас із племінником Матвієм Федоровичем («жители роисские») продали 28 (17). 08. 1718 р. Якову Лизогубу Жемеринську сіножать на ґрунтах в с. Хмельниці. Він був одружений з Уляною Василівною, дочкою священика м. Седнів.
Був ще й старший сын (від першого шлюбу) Федір «Илечок», який помер раніше батька. Він позичив гроші у своєї бабусі, матері Филона, очевидно у 1687 р. («я на тот час был у Стародубі, бо асаулом был») і не встиг віддати. Перед смертю він просив батька не відбирати борг від його дружини і його волю Филон виконав, ще й «отдавал богато дечого» внукам. До того ж ця невістка орендувала чотири села «Хмелницу, Постовбицю, Слободку, Данычы» (Хмільниця, Слобода- села суч. Чернігівського району, Даничи - Ріпкінського району, с. Постовбицю не вдалось локалізувати) і отримувала всі з оренди (очевидно горілчаної) прибутки. Видно Филон сплатив гроші за «церковные проступки» Федора і за те, що той побив якусь жінку (про це не зовсім ясно говориться в заповіті).
Згадано в заповіті внуків Филона Матвія Федоровича, Василя й Кирила. Тут є якась неясність. Справа в тому, що у Єлисея дійсно був син Василь (у 1761 і 1784 рр. був роїським сотеним отаманом), але в заповіті Єлисея названо малим, тобто неповнолітнім. Чи тут мався на увазі його малий зріст? Кирила ж взагалі не бачимо серед родичів Филона. Чи він невдовзі помер, чи був не в числі рідні теж неясно... У Модзалевського про Єлисея говориться детальніше. Він був сином від другого шлюбу Филона, значковим товаришем, чернігівським полковим комісаром, чернігівським полковим осавулом у 1738-1753 рр., брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. Помер у1745 р. в Ніжині, де й похований. Його дружиною була Катерина Іванівна Тризна, дочка судді Чернігівського полку у 1710-1711 рр. Від цього шлюбу народилися крім згаданого Василя Андрій, значковий товариш Чернігівського полку (1761), згаданий і в 1765 р.; Марія (1732- після 1786).
Були у Филона Ращенка й доньки. Перша донька (від першого шлюбу) навіть не названа в духівниці по імені і за заповітом їй нічого не було дано. Це було не випадково. Ця донька вийшла заміж за Івана Стефановича Силича, племінника Іоанникія Силича, чернігівського полковника у 1657-1663 рр., страченого 18 (18) вересня 1663 р. з наказу гетьмана Івана Брюховецького після «Чорної ради» 1663 р. Сам Іван був товаришем Чернігівського полку (1699-1706), знатним військовим товаришем (1710-1715), чернігівським городовим отаманом (1721-1733) і чернігівським наказним полковником (1723). Вона була в конфлікті з матір’ю і та перед смертю навіть заборонила давати їй щось, кажучи «так будет и того, що я давала». По смерті матері вона забрала собі цілу скриню «фантів», тобто цінностей, прикрас тощо. Все-таки Филон дав їй дещо, але в цілому він відмовляв у праві на спадок її чоловіку Івану (можливо ця донька вже померла).
Від внуків Филона Василя й Матвія пішли нащадки, дані про яких уриваються на середині ХІХ ст.
Юрій МИЦИК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |