Хочу Толстоєвського і всьо тут!

Одна моя френдиня, поетка, несподівано на 7 році заходилася шукати "хороших рузьких" серед російських класиків.

Ось коли всі сучасники в 14 році обісралися й українські русофіли кожен день тільки й коментували, хто з них що про Україну заявив, щоб вислужитися навіть не перед Путіним - перед російською суспільною думкою - і русофіли тільки й причитали, "як же він міг", ось тільки й залишилося шукати собі гарних росіян серед мертвих класиків. Але суспільна думка й суспільне замовлення щодо українців у росіян завжди були такими: максимум на що ми могли сподіватися в тому дискурсі - хитрий прапорщик Шматько, навіть якщо нас звали Вакула і ми літали на чорті в Петербург.

Особливо невтішно виглядають спроби поетки приписати українофільство Пушкіну. Ну самій не смішно? Це не той пан, який бачив Україну тільки як край, де галушки самі в рота скачуть? Тіха укрАінская ночь. Байрон Мазепою захоплювався і його епігон не міг повз цю тему пройти, звісно, але що ж він з Мазепи зробив, згідно з політикою партії? Це та політика, за якою досі нас Мазепами-Петлюрами-Бандерами дражнять? В цьому українофільство?

Може нехай діти в школі краще Байрона, "Мазепу", а не "Полтаву" з людожером-Петром вивчають?
Все пояснюється простіше. Всі підстаркуваті поети й поетки вчили ту "класику" в школі і їм (нам) чомусь здається, що не можна бути культурною людиною, читаючи Теккерея, а не Толстого. Вони закочують очі і вопіють. А Пушкін Толстого не читав - і нічого.

Ось щодо The Cure і Цоя вже навіть дворові гітаристи не такі категоричні, визнають вторинність, цивілізацію підробок, а тут - як пороблено. Толстоєвського хачу. На що не підуть українські поетки, щоб не читати Головка.

Антон САНЧЕНКО