Хочеш-можеш-мусиш…

У бутність газетярську я невтомно шукав людей із біографією. Витискав із них перекази неймовірних життєписів і втискав це в нариси циклу «Лінія життя». Героєм однієї з тих публікацій був і хустянин Отто Кон, в’язень чотирьох концтаборів, доля якого добряче поводила країнами Європи та Азії. Ми потоваришували, і щоразу, гостюючи в рідному Хусті, я навідувався в його крихітний домок під Замковою горою. Пригадую, якось за смачнючим пельменним супом його дружини ми торкнулися й «єврейського питання».

«Єврея створили сімдесят сім заборон, – притишено мовив сивочолий, лагідноокий Отто. – Зауваж: не вольностей-фривольностей, а заборон, застережень і приписів. Це й зробило мій народ витривалим, терплячим, живучим, підприємливим… Якщо наївся твій рот, навіщо запихати ще в ніс та вуха?! Якщо тобі добре від келиха вина, то навіщо випивати цілу пляшку, щоб стало недобре?! Якщо в тебе є три золоті, навіщо витрачати всі три на одного себе?! Якщо твої слова нічого й нікого не змінюють, навіщо їх промовляти?! Якщо ти ревно трудився тиждень, навіщо працювати ще й у вихідний?! Якщо ти не можеш зробити щасливою одну жінку, навіщо шукати щастя в трьох?!»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, "Різнотрав'я".