Хабар для лікаря
«Пропали всі люди, як його не буде!» -- каже про головного лікаря Рубанківської дільничної лікарні 79-річна Тетяна Поповиченко. А лікаря судять за хабар.
У цю новину повірити було важко з самого початку: лікар Олег Калиняк попався на хабарі! І якому – аж 800 гривень! Ми, бува, набагато більше платимо лікарям і не думаємо про хабар. А тут лікар, якого в навколишніх селах Бахмацького району, мало не боготворять, узяв отакий хабар за оформлення лікарняного листка! Сміх та й годі уявити, як забігали кремезні хлопці в камуфляжі з відділу по боротьбі з організованою злочинністю у тиху, старосвітську Рубанківську лікарню, щоб схопити лікаря за руку!
Говорить Олег Калиняк:» Прийшов на прийом завідуючий клубом із Гайворона Микола Шестопал. Зразу потрапити не міг, бо до мене було багато людей. Коли ж зайшов і оформив лікарняний – залишив на столі згорнуті купюри, я навіть не подивився скільки там грошей, і вийшов. Оскільки нам часто жертвують на утримання лікарні, то я майже автоматично поклав гроші в шухляду, щоб не кидалося у вічі наступному пацієнту. А тут влітають борці з організованою злочинністю і «Руки на стіл!»
В цьому місці сільського детективу варто зупинитися і розказати про лікарню. Заснована панами Рачинськими, вона справно служить до сьогодні. Та ще й вважається кращою в окрузі – наприклад, у суботу лікар Калиняк приймає хворих не тільки зі своїх сіл, але й приїздять з Дептівки Конотопського та Красного Колядина Талалаївського районів – у цих селах працював Олег Петрович і досі до нього їдуть за допомогою.
У лікарні аж два лікарі – крім терапевта Олега Калиняка, ще працює стоматолог. Лікарня розрахована на 10 ліжко- міcць, але взимку лежать до 40 хворих. Не секрет, що багато з них – просто старі, одинокі, які лягають у лікарню, щоб пережити холодну зиму. Але ж куди подіти цих людей?
Говорить жителька хутора Вишневецького Євдокія Груша:» Мого хутора уже нема, а я оце тут віку доживаю. Спасибі доктору –якби не він, так хоч під плотом. Правда, приїжджали агітувати нас перейти жить у Фастовці, але чого ж нам костками торохтіть по світу, як ми тут буть похованими!»
Тому-то і виникла у Олега Калиняка ідея про відкриття в лікарні паліативного відділення – це типу хоспіса, щоб доживали віку отакі старенькі, які вже не справляться ні з хворобами, ні з віком. Владці відповідають: нема грошей. А Олег Петрович продовжує довбати всіх своєю ідеєю. Ось приїхала в Рубанку на свято першого дзвоника голова Бахмацької районної адміністрації Ольга Допа, а лікар до неї знову зі своєю пропозицією. Розумієте, не плакатися йде за так званий хабар, а за відкриття відділення в лікарні.
Лікарня у Рубанці знаменита – тут ще в 60- роки робили хірургічні операції! Навіть на печінці, уявіть собі! Прізвища лікарів Іваницьких, Пустовойта, Щербини, Ждановича досі в пошані. Олег Калиняк має не меншу шану – коли він приїхав до лікарні, де я чекав повернення його із суду, назустріч йшла якась бабуся. Побачивши свого доктора, стала говорити:» Ой, який же ви золотий чоловік!» Тому аж незручно стало…
А я собі подумав – щось негаразд у нашому суспільстві, якщо влада знищує того, кого так шанують прості люди! Йому треба орден давати та бігом підтримати ідею з відділенням паліативної медицини, раз є такий чудак, що хоче оцими немічними няньчитися. Натомість йому організовують підставу з хабарем.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Повністю статтю читайте в газеті "Сіверщина" за 15 вересня
У цю новину повірити було важко з самого початку: лікар Олег Калиняк попався на хабарі! І якому – аж 800 гривень! Ми, бува, набагато більше платимо лікарям і не думаємо про хабар. А тут лікар, якого в навколишніх селах Бахмацького району, мало не боготворять, узяв отакий хабар за оформлення лікарняного листка! Сміх та й годі уявити, як забігали кремезні хлопці в камуфляжі з відділу по боротьбі з організованою злочинністю у тиху, старосвітську Рубанківську лікарню, щоб схопити лікаря за руку!
Говорить Олег Калиняк:» Прийшов на прийом завідуючий клубом із Гайворона Микола Шестопал. Зразу потрапити не міг, бо до мене було багато людей. Коли ж зайшов і оформив лікарняний – залишив на столі згорнуті купюри, я навіть не подивився скільки там грошей, і вийшов. Оскільки нам часто жертвують на утримання лікарні, то я майже автоматично поклав гроші в шухляду, щоб не кидалося у вічі наступному пацієнту. А тут влітають борці з організованою злочинністю і «Руки на стіл!»
В цьому місці сільського детективу варто зупинитися і розказати про лікарню. Заснована панами Рачинськими, вона справно служить до сьогодні. Та ще й вважається кращою в окрузі – наприклад, у суботу лікар Калиняк приймає хворих не тільки зі своїх сіл, але й приїздять з Дептівки Конотопського та Красного Колядина Талалаївського районів – у цих селах працював Олег Петрович і досі до нього їдуть за допомогою.
У лікарні аж два лікарі – крім терапевта Олега Калиняка, ще працює стоматолог. Лікарня розрахована на 10 ліжко- міcць, але взимку лежать до 40 хворих. Не секрет, що багато з них – просто старі, одинокі, які лягають у лікарню, щоб пережити холодну зиму. Але ж куди подіти цих людей?
Говорить жителька хутора Вишневецького Євдокія Груша:» Мого хутора уже нема, а я оце тут віку доживаю. Спасибі доктору –якби не він, так хоч під плотом. Правда, приїжджали агітувати нас перейти жить у Фастовці, але чого ж нам костками торохтіть по світу, як ми тут буть похованими!»
Тому-то і виникла у Олега Калиняка ідея про відкриття в лікарні паліативного відділення – це типу хоспіса, щоб доживали віку отакі старенькі, які вже не справляться ні з хворобами, ні з віком. Владці відповідають: нема грошей. А Олег Петрович продовжує довбати всіх своєю ідеєю. Ось приїхала в Рубанку на свято першого дзвоника голова Бахмацької районної адміністрації Ольга Допа, а лікар до неї знову зі своєю пропозицією. Розумієте, не плакатися йде за так званий хабар, а за відкриття відділення в лікарні.
Лікарня у Рубанці знаменита – тут ще в 60- роки робили хірургічні операції! Навіть на печінці, уявіть собі! Прізвища лікарів Іваницьких, Пустовойта, Щербини, Ждановича досі в пошані. Олег Калиняк має не меншу шану – коли він приїхав до лікарні, де я чекав повернення його із суду, назустріч йшла якась бабуся. Побачивши свого доктора, стала говорити:» Ой, який же ви золотий чоловік!» Тому аж незручно стало…
А я собі подумав – щось негаразд у нашому суспільстві, якщо влада знищує того, кого так шанують прості люди! Йому треба орден давати та бігом підтримати ідею з відділенням паліативної медицини, раз є такий чудак, що хоче оцими немічними няньчитися. Натомість йому організовують підставу з хабарем.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Повністю статтю читайте в газеті "Сіверщина" за 15 вересня
Читайте також |
Коментарі (0) |