"Кавказ зачаївся" -- Олександр Волощук
Кореспондент "Деснянської правди" Віталій Назаренко взяв велике інтерв'ю в журналіста- мандрівника Олександра Волощука з нагоди виходу його книги "Кавказький щоденник". Вашій увазі -- уривок інтерв'ю. — Олександре, і все ж таки ситуація на Кавказі доволі непроста. Це знають ті, хто цікавиться регіоном усерйоз і отримує інформацію не тільки з офіційних джерел. Попри зовнішні спокій та врівноваженість, соціальна ситуація через безробіття там залишається нестабільною. До того ж, масла в огонь підливають радикальні ісламісти й ісламські націоналісти. Можливо, я помиляюся? Ви б не могли деталізувати глибинні причини та корені справжньої ситуації на Кавказі?
— На мою думку, Кавказ зачаївся. Те, що відбувається зараз у Чечні, можна охарактеризувати кількома реченнями — ситуація замороженого повстання. Доки Москва дає Рамазану Кадирову гроші, доки Москва годує Чечню, зовнішньо там усе начебто спокійно. Але я бачив Чечню зсередини. Я знаю ставлення простих чеченців до Кадирова, до Путіна й до Росії. Повторюся: зовнішньо там усе нормально, але якщо копати глибше, то там, скажімо, найстрашніша корупція. На підтвердження своїх слів наведу один із прикладів: здається, починаючи з 2009 року, уряд видав розпорядження щомісяця виплачувати компенсацію у 12 тисяч рублів людям, які впродовж обох чеченських кампаній залишалися на території Чечні й зазнали матеріальних збитків. Але для того, щоб отримувати ці гроші, ти мусиш дати хабара в розмірі 70 тисяч рублів.
Багато чеченців намагаються й зараз виїхати з Батьківщини й повертатися туди не збираються. У Європі їх цілі діаспори. Їх там поважають, у Чечні ж такого не буде.
Знову ж таки, незважаючи на зовнішній спокій, там досить поширені позасудові страти. Людину арештовують і без суду та слідства страчують. Мені розповідали про те, що, коли для бойовиків оголосили амністію, частина з них спустилася з гір. І тих, хто здався, просто поставили до стіни та розстріляли. Через кілька днів з гір спустилися ті, хто не повірив в амністію, і напали на райвідділ міліції. Була стрілянина, 17 осіб загинуло.
Наразі Кадиров оточений «бойовиками в законі». Це так звана Чеченська Національна Гвардія — люди, яким усе дозволено. Це 200 осіб його особистої охорони. Там немає жодної опозиції, оскільки люди, які намагаються створити будь-яку опозицію, просто зникають.
Подібна ситуація і в Дагестані. Чому люди в лісах? Тому що влада не хоче нічого зробити, щоб їх там не було. Там безробіття, релігійні утиски. Натомість з іншого боку йде цілеспрямована ваххабітська агітація. Часто приїздять араби з Саудівської Аравії, Ємену, Кувейту й агітують молодь і чоловіків. Їх спочатку запрошують на навчання, а там уже вчать подібним чином. На думку цих людей, справжній іслам не мирний, справжній іслам — це ваххабізм. Про це мені говорили в Дагестані. Схожа ситуація і в Кабардино-Балкарії. Там усе дуже складно. Кавказ — це найбільший клубок проблем у світі. Це найгарячіша точка світу. Для того, щоб там все було спокійно, потрібні, по-перше, мудрі політики, а по-друге — час. Оскільки нема першого, друге вже не має жодного значення. Тому війна на Кавказі триватиме доти, доки Росія проводитиме там імперську політику.
— Усе ж таки були мирні спроби кавказьких народів вибороти собі самостійність, але вони так нічим і не закінчилися. Складається враження, що багатьох влаштовує те, що Росія їх годує.
— Відомий дагестанський поет Расул Гамзатов колись сказав: «Дагестан ніколи не вступав у союз із Росією, ніколи добровільно і не вийде».
Скажімо, зараз той самий Дагестан «доїть» Росію, бо сам він пропаде.
— Я був у Балкарії. Там теж намагалися створити рух для того, щоб вийти зі складу Кабарди й зі складу Росії. Росія в цьому плані вчинила дуже мудро. Війною на них не пішла, а оголосила зону контртерористичної операції та заборонила в’їзд до Балкарії і виїзд із неї людям, які не мають місцевої прописки. А чим жила Балкарія? Туристами, Ельбрусом. З такими нововведеннями місцеве населення почало бідувати. Особливо торік. Вони не могли вивезти навіть капусти, яка там на другому місці після туристів. Я бачив ці поля, де капуста гнила просто неба. Можливо, лише чеченці по-справжньому хочуть вийти зі складу Росії, тому що вони натерпілися. Решті — зручно бути у складі федерації. На Кавказі дуже багато націоналістів, які не люблять Росію, але в той самий час вони розуміють, що без Росії не проживуть, бо та їх фактично годує.
— Не боїтеся, що після такої відвертої розповіді вас можуть більше не пустити на територію Російської Федерації?
— Можливо, після виходу цієї книги в Росії мене й оголосять персоною «нон-грата», я цього не виключаю, тому що такі прецеденти вже були. Моєму другові, київському досліднику українства в Росії Миколі Хрієнку, заборонили в’їзд на територію Росії. Але все ж таки сподіваюся, що зі мною цього не трапиться й на Кавказі я побуваю ще не раз.
Та й узагалі, сподіваюся на те, що люди, які тут побувають, зрозуміють справжню суть Кавказу. Краще один раз побачити, ніж прочитати десятки таких книжок.
У кожного мандрівника є свої улюблені місця — я люблю Камчатку, Північ, але Кавказ у мою душу запав надовго й настільки глибоко, що я неодмінно побуваю там іще не раз.
Перші три місяці цього року я жив у місті Тирниауз у Кабардино-Балкарії, писав книгу на замовлення. І через місяць я знову туди поїду — доводити книгу до видання. Хочу ще пройтися горами — там Ельбрус, чудові ущелини, мальовничі руїни старих поселень.
Більше читайте тут: Хвиля Десни
| Читайте також |
| Коментарі (0) |