Його важко захищати на суді історії...

Прочитав, що помер Володимир Яворівський.

Ми були шапочно знайомі. Лише пару разів записував коментарі чи невеликі інтерв'ю з ним. Це була людина, яку доволі важко захищати на суді історії. У нього було багато недоброзичливців.

Василь Стус в таборових нотатках написав був про "культ бездарних Яворівських". Йому ніхто не закине, він мав право з табору і не таке написати на адресу людини, яка робила письменницьку кар'єру після погрому початку 1970-х. Стус навряд чи прочитав "Вічні Кортеліси" небіжчика. Але і не дожив до моменту, коли саме Яворівський разом з іншими пішов проти системи.

Спершу 1989 - нардеп союзного парламенту і ніхто не закине йому угодовство, він разом з МДГ боронив суверенітети не тільки України, але і республік Балтії, Молдови, Грузії тощо. Паралельно до цього - творення Народного Руху і доволі визначна роль у цьому процесі.

Потім багатолітня праця в політиці, головування у СПУ - з цього ніхто практично не виходить "чистим", небіжчику це теж не вдалося.

Втім, якщо хтось захоче підготувати книжку чи статтю-портрет, то лише чорно-білими фарбами її не написати. Наче знаю про нього багато, але добрих спогадів, особливо про 1989-1991, більше.

Вахтанг КІПІАНІ