Яворівський - Поверхаххапайко

або Чому історики не люблять історичні романи?

Інколи слухаю "20 хвилин з Володимиром Яворівським". Коли переказував подорож Павла Халепського - цікаво. Коли розказував який негідник його колишній друг по Верховній Раді і по чарці Леонід Яковишин - пізнавально, хоча загалом і не новина...

А ось недавно читав уривок зі свого нового роману про Мазепу. Уже сама назва дивна - "Іван Окаянний Мазепа". Може Володимир Олександрович переплутав стиль своїх листів до президентів (усім писав - хіба мо' Кравчуку не встиг чи ще тоді не наважився, бо завжди ніс за вітром тримав) із стилем історичної прози.

Але слухаю далі - розповідь як до Мазепи приїхав шведський король, а той лежить - мучиться з подагрою. І пише Яворівський, що були хворі в гетьмана лікті та коліна, чого майже не трапляється при подагрі. Що хворі місця вкриті товстенною і важкою ковдрою, коли при подагрі тонесенька простинка болем шпигає. Що лікували його гарячими примочками, чого також не роблять хворому...

Не здивуюся, якщо історики скажуть, що насправді у Мазепи і взагалі подагри не було. Але в будь- якому разі поверховий роман Яворівського читати не буду. Тим більше - про "окаянного Мазепу"...

Василь ЧЕПУРНИЙ