Як відновити змогу спати?:
Раніше я думав, що військові після війни сходять з розуму тому що бачать багато крові і смертей. Та не все так просто. Лікарі у реанімаціях, чи фельдшери в «швидких» кожного дня бачать не менше трешу…
Правда, в медиків, на відміну від солдатів, немає емоційної прив‘язки до тих, чию кров вони змивають з рук, але й військові не так часто ховають саме близьких друзів, втрата яких може стати психічною травмою.
За моїм спостереженням - криша на війні їде від банального. Постійна небезпека дає багато адреналіну.
Це може показались дивним, але іноді під час обстрілів ти можеш відчути ейфорію та відчуття щастя. Така вже хімія проходить у організмі. Через те що виробляється надмірна кількість адреналіну ти тижнями можеш спати по 3-4 години і почувати себе добре. Таке враження, що прийняв якісь супер таблетки.
Іронія в тому, що через деякий час організм звикає: дія таблетки закінчується, адреналіну більше немає. Навіть під час небезпеки. Наступає мить, коли хочеться відіспатись, компенсувати те що недоспав - але вже не має можливості: багато роботи, йдуть ворожі атаки або обстріли.Чи, навіть банальне - сьогодні вночі тебе розбудили по справах; завтра усю ніч ти черговий; післязавтра – кудись їдеш…
Хлопцям з піхоти ще складніше, - їх кожної ночі будить не годинник, а прильот ворожого снаряду. Це те саме що коли ви спите, а хтось у кімнаті несподівано кине пітарду. Тільки ще з неприємним тиском повітря, через вибухову хвилю, якщо снаряд ліг поряд.
І все це – щодня, місяцями, для декого - майже рік поспіль.
Наше цивільне життя було структуроване - робота-відпочинок-розваги. Зараз весь твій час, - одна суцільна «розвага» схожа на комп’ютерну гру. Хіба що «перезберегтись» ти не можеш.
Психологічна реабілітація військових - це завдання номер один після війни. Щоб воїни не створювали проблеми, а ні собі, а ні суспільству.
Виявляється це не так просто: відновити спроможність спати, відчувати маленькі та великі радощі життя…
Але то вже після війни. Точніше - після перемоги.
Бережіть свій сон і себе.)
Єгор ФІРСОВ
Правда, в медиків, на відміну від солдатів, немає емоційної прив‘язки до тих, чию кров вони змивають з рук, але й військові не так часто ховають саме близьких друзів, втрата яких може стати психічною травмою.
За моїм спостереженням - криша на війні їде від банального. Постійна небезпека дає багато адреналіну.
Це може показались дивним, але іноді під час обстрілів ти можеш відчути ейфорію та відчуття щастя. Така вже хімія проходить у організмі. Через те що виробляється надмірна кількість адреналіну ти тижнями можеш спати по 3-4 години і почувати себе добре. Таке враження, що прийняв якісь супер таблетки.
Іронія в тому, що через деякий час організм звикає: дія таблетки закінчується, адреналіну більше немає. Навіть під час небезпеки. Наступає мить, коли хочеться відіспатись, компенсувати те що недоспав - але вже не має можливості: багато роботи, йдуть ворожі атаки або обстріли.Чи, навіть банальне - сьогодні вночі тебе розбудили по справах; завтра усю ніч ти черговий; післязавтра – кудись їдеш…
Хлопцям з піхоти ще складніше, - їх кожної ночі будить не годинник, а прильот ворожого снаряду. Це те саме що коли ви спите, а хтось у кімнаті несподівано кине пітарду. Тільки ще з неприємним тиском повітря, через вибухову хвилю, якщо снаряд ліг поряд.
І все це – щодня, місяцями, для декого - майже рік поспіль.
Наше цивільне життя було структуроване - робота-відпочинок-розваги. Зараз весь твій час, - одна суцільна «розвага» схожа на комп’ютерну гру. Хіба що «перезберегтись» ти не можеш.
Психологічна реабілітація військових - це завдання номер один після війни. Щоб воїни не створювали проблеми, а ні собі, а ні суспільству.
Виявляється це не так просто: відновити спроможність спати, відчувати маленькі та великі радощі життя…
Але то вже після війни. Точніше - після перемоги.
Бережіть свій сон і себе.)
Єгор ФІРСОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |