Як Вакарчук врятував Шуфрича
Я дивлюсь Погоджувальну раду, бачу депутата Шуфрича – він такий доглянутий, такий симпатичний мужчина, він так упевнено та аргументовано говорить… Мій мозок в ту мить шукає червону ручку стоп-крану.
22 лютого 2014 року Шуфрич був за крок від суду Лінча.
Його намагалися захистити від роз’ярілого натовпу Саша Абдуллін, нардеп від Батьківщини, Яценюк та Турчинов. Ми у той вечір були поблизу парламенту, на Грушевського, і все це трапилося на моїх очах. Я саме тоді, вже наприкінці Майдану, який вистояла від дзвінка до дзвінка, зрозуміла, що таке лють сотень людей, закумульована в одну мить в одній точці і направлена на того, хто відповідав за підвіз «тітушок» на бійню в Маріїнському.
Я – інтелігентна, в принципі, людина - я теж, разом з усіма, волала «здохни, сука», бо тоді ще не висохла кров на бруківці Інститутської.
Нестор не встиг заскочити в будинок Ради – натовп потягнув його униз по Грушевського, до Майдану.
Якби не Вакарчук, його б роздерли на шматки.
Вакарчук, якому якась розумна голова додумалася подзвонити на мобільний, врізався у натовп своїм джипом, вискочив із автівки, виліз комусь на плечі і почав страшно кричати, зриваючи голос, аби люди зупинилися, аби отямилися і аби не брали на свою душу гріха….
Нестора відпустили. В тісному кільці депутатських охоронців його потягнули до першого під’їзду Ради.
Зараз думаю, - даремно відпустили. Тепер Шуфрич - народний депутат України, який діє в інтересах ворожої країни, представляє у парламенті 44 таких же колаборантів, як і сам.
Погодьтесь – українці дивні люди. Вони пускають бульки перед тими, хто пропонує автономію, вибори і амністію територіям, на яких живуть «мамачкі апалченцев», котрі до смерті забили лопатами збитого льотчика Української армії. І в той час – ті самі українські громадяни толерують відвертим ворогам у вищому законодавчому органі своєї країни. Більше того – за шуфричів у ВР на шостому році війни проголосувало два мільйони моїх співгромадян.
Можливо, ми таки заслуговуємо на Росію тут, в Україні? Я дійсно не знаю.
Галя ПЛАЧИНДА
22 лютого 2014 року Шуфрич був за крок від суду Лінча.
Його намагалися захистити від роз’ярілого натовпу Саша Абдуллін, нардеп від Батьківщини, Яценюк та Турчинов. Ми у той вечір були поблизу парламенту, на Грушевського, і все це трапилося на моїх очах. Я саме тоді, вже наприкінці Майдану, який вистояла від дзвінка до дзвінка, зрозуміла, що таке лють сотень людей, закумульована в одну мить в одній точці і направлена на того, хто відповідав за підвіз «тітушок» на бійню в Маріїнському.
Я – інтелігентна, в принципі, людина - я теж, разом з усіма, волала «здохни, сука», бо тоді ще не висохла кров на бруківці Інститутської.
Нестор не встиг заскочити в будинок Ради – натовп потягнув його униз по Грушевського, до Майдану.
Якби не Вакарчук, його б роздерли на шматки.
Вакарчук, якому якась розумна голова додумалася подзвонити на мобільний, врізався у натовп своїм джипом, вискочив із автівки, виліз комусь на плечі і почав страшно кричати, зриваючи голос, аби люди зупинилися, аби отямилися і аби не брали на свою душу гріха….
Нестора відпустили. В тісному кільці депутатських охоронців його потягнули до першого під’їзду Ради.
Зараз думаю, - даремно відпустили. Тепер Шуфрич - народний депутат України, який діє в інтересах ворожої країни, представляє у парламенті 44 таких же колаборантів, як і сам.
Погодьтесь – українці дивні люди. Вони пускають бульки перед тими, хто пропонує автономію, вибори і амністію територіям, на яких живуть «мамачкі апалченцев», котрі до смерті забили лопатами збитого льотчика Української армії. І в той час – ті самі українські громадяни толерують відвертим ворогам у вищому законодавчому органі своєї країни. Більше того – за шуфричів у ВР на шостому році війни проголосувало два мільйони моїх співгромадян.
Можливо, ми таки заслуговуємо на Росію тут, в Україні? Я дійсно не знаю.
Галя ПЛАЧИНДА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |