Як Тимошенко з Путіним над Ющенком хихикали

У наших сусідів росіян кажуть, що зі своїм уставом до чужого монастиря не ходять. Царюючий прем’єр-міністр Росії Володимир Путін не лише спізнився до українського курорту Ялта на три години на зустріч з Юлією Тимошенко, а й прихопив із собою свій незримий устав. Устав хамства. Невже саме таким був статут КДБ, у якому прослужив Володимир Володимирович більшу частину життя? Там же нібито й казарм не було. Звідки ж такий казармений гумор?

Нагадаю: перебуваючи на території України під час візиту Президента Грузії Михаїла Саакашвілі та його зустрічі з Віктором Ющенком, «білокам’яний гість» дозволив собі два хамських випади проти глав двох сусідніх держав (одна з них – навіть типу дружня). По-перше, розмірковуючи на тему, чим займалися Ющенко і Саакашвілі, Путін припустив, що «двом президентам завжди є про що поговорити, щось обговорити, кудись сходити». Він перефразував відомий вірш Пушкіна: “Бойцы вспоминали минувшие дни и битвы, что вместе продули они”. По-друге, Путін порадив Ющенку і Саакашвілі вечеряти без краваток. «Що можна ще порадити, порекомендувати? Двом президентам краще проводити вечерю, якщо вони вечерятимуть без краваток, краватки нині в ціні. Не приведи господи... Ну, ви мене розумієте. Зжере гість Ющенка ще його краватку».

Усі чудово розуміли, на що натякав Путін. Широко розійшлися крадькома зроблені кадри, на яких замислений Саакашвілі, готуючись до телезвернення під час російсько-грузинської війни й не підозрюючи про чиюсь присутність, жував свою краватку.

А на вечЕрі, на яку Путіна запросила Юлія Тимошенко, він галантно пообіцяв говорити з дамою «про Чехова». Колись у п’єсі Антона Павловича Чехова «Дядя Ваня» пролунали знамениті слова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки». Обличчя і одяг – то таке. А що стосується душі й думок Володимира Путіна, то в автора є великі сумніви щодо їх «прекрасності».

По-перше, жарти надто вже дешеві й хамські. «Краватки нині в ціні»... Якийсь торгаш, а не двічі екс-Президент, а нині прем’єр великої країни. І навіщо спотворювати просторічним словечком «продули» чудовий вірш «Пісня про віщого Олега», який учать напам’ять як у російських, так і в українських школах? Це більше личить школяреві-двійкарю.

По-друге, це хамство демонструє ницу мстивість, притаманну натурі Володимира Путіна. Ющенку він ніяк не може простити своє приниження часів Майдану, два привітання Януковичу з президентством, які виставили його перед усім світом безвідповідальним базікалом. До того ж Ющенко міг додатково роздратувати Путіна, переплутавши ім’я та по батькові його альтер-его Дмитра Анатолійовича Медведєва (назвав «Анатолієм Дмитровичем). До речі, у Росії гуляє такий жарт: Путін виконав свою передвиборну обіцянку 2001 року подвоїти ВВП. Він тепер подвоєний – один великий ВВП Путін і один маленький – Медведєв.

А щодо Саакашвілі, тут відома формула «кому я винен, усім прощаю» діє у Путіна з точністю до навпаки. Росія вторглася на територію Грузії, окупувала Абхазію та Південну Осетію – а тепер лідер Росії не хоче простити за це лідера пограбованої Грузії.

Загалом черговий приклад хамської вербальної поведінки пана Путіна анітрохи не дивує. Після обіцянок «мочити в сортирі» терористів... Після «елегантної» відповіді на запитання, чому дружина прем’єра Путіна летить з ним на вертольоті в інспекційну поїздку на Кавказ – «Вона сама ув’язалася»... Після «ввічливого» заклику до членів Державної ради та Ради безпеки «Сюди потрібно дивитися! І слухати, що я кажу!..» (листопад 2003 року).

“Якщо ви готові стати найрадикальнішим ісламістом і готові зробити собі обрізання, запрошую вас до Москви. У нас є такі спеціалісти… Я порекомендую зробити операцію так, щоб у вас уже нічого не виросло”, – заявив Путін у листопаді 2002 року після саміту Росія–ЄС у відповідь на заяву одного з журналістів про те, що відсутність свободи в РФ.

“Ми соплі жуватимемо тут роками? Ми вже скільки говоримо на цю тему – з 99-го року? Майже нічого не відбувається, тільки одні розмови. Усе це шурують туди, не припиняючись, у величезних кількостях. І нічого не зроблено для того, щоб стимулювати переробку на території Росії”, – сказав президент РФ в березні 2006 року на нараді з членами уряду.

“Якби у бабусі були певні статеві ознаки, вона була б дідусем. Політика не терпить умовного способу”, – сказав Путін, відповідаючи на зустрічі в червні 2006 року з керівниками провідних інформаційних агентств країн “вісімки” на запитання про можливість санкцій проти Ірану.

Таких прикладів казарменого гумору Путіна можна навести ще не один десяток. Проте в даному разі випадок особливий. Екс-полковник КДБ вибрав його мішенню глав сусідніх суверенних держав. І тут справа навіть не в ставленні до конкретних Віктора Ющенка та Михаїла Саакашвілі (у автора це ставлення вкрай неоднозначне). Об’єктом хамства стали держави та їхні народи.

P.S. Тому особливо прикро, що прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко догідливо хихотіла, слухаючи слова Путіна... Аби тільки штрафів за недобір газу не вимагав, як те передбачено в підписаних нею угодах.

Петро ОСАДЧУК, УНІАН