Як поліщуки з прикордонних районів Чернігівщини знаходять роботу в Білорусі
За підрахунками деяких аналітиків, у Руспубліці Білорусь працює близько 158 тисяч трудових мігрантів з України. Напевно, ця цифра дещо завищена. Чому? Велика частина Придесення межує з Білоруссю. Але нині не відчувається, щоб з прикордонних сіл місцеве населення масово виїздило на заробітки на Гомельщину. У неділю 15 вересня, на вечірній поїзд Чернігів-Гомель, як повідомила заступник начальника станції «Чернігів» Юлія Шелупець, з 264 місць 100 було вільними. Подібне – і в інші вихідні. Отже, великого «виїзного» ажіотажу не спостерігається.
– З нашого району їздить кілька дрібних підприємців у Білорусь за швейними виробами, – повідомив заступник голови Щорської райради Віталій Запорожець. – На базарі потім їх продають. Так само дехто привозить білоруські сметану, ковбаси. Але про будівельні бригади я нічого не чув...
З прикордонної Хотівлі вирушає на заробіток у сусідню країну лише один будівельник.
– Років п’ять тому з нашого села виїздило на заробітки у Білорусію 4-5 чоловік, – повідомила голова Кузницької сільської ради Любов Лазаренко. – Але нині ніхто. Дорого і їздити, і поїзд незручно ходить.
Про це говорять і в інших селах Городнянського району. З Деревин виїжджає бригада будівельників на велосипедах у сусідні білоруські села, де виконують певні замовлення. З прикордонного ж Переписа молодь прямує на будівельні майданчики Києва.
Кажуть, що з райцентру Городня у Гомелі працює кілька будівельних бригад.
– Справді, Гомельський будівельний трест №14 недавно звертався до нашої служби з проханням знайти їм мулярів, арматурників, – повідомила заступник директора Городнянського районного центру зайнятості Ольга Реуцька. – І такі звернення надходили і в попередні роки.
В обласному центрі зайнятості теж мають щороку по кілька звернень від гомельських будівельних організацій. Вони не випадкові: сусіди знають, що у Чернігові кілька будівельних компаній опинилися у критичній ситуації. Близько 1000-1500 мулярів, малярів, бетонників, столярів не мають повної зайнятості. У тяжку фінансову пастку потрапив ВАТ «Домобудівник». Тож чернігівці через простій виробництва, невизначеність змушені їхати до Гомеля і вахтовим методом там працювати на будівельних майданчиках. У Білорусії не балують такими зарплатами, як, скажімо, в Москві. Зате тут є для людей у скрутні дні все-таки вихід: і заробіток, і близько додому. Та й середня зарплата у сусідній країні складає в середньому 450 доларів.
– Ми навіть намагалися взяти об’єм робіт у Гомелі, – розповів генеральний директор дочірнього підприємства «УкрСіверБуд» акціонерного товариства «ДСК» Віктор Вереша ( м.Чернігів). – Та, як з’ясувалося, є проблема із переміщенням за кордон будівельної техніки. А орендувати її у Білорусії просто не вигідно.
Взагалі, північні райони Чернігівщини – «дачні» місця для гомельців. Традиційно у радянські часи випускники їхали до Гомеля, який був для багатьох сіл навіть ближче від Чернігова. Тож там влаштовувалися на роботу, вчилися. Нині ж, у солідному віці, приїжджають на родинні садиби, до стареньких батьків. Багато хто залишає дітям квартири у Гомелі, а доживати віку приїжджають до рідного місця. Ясна річ, поінформовані гомельські «дачники» допомагають землякам хоча б не влаштовуватися на роботу, так інформацією про вакансії.
– Багато моїх земляків повлаштовувалися на білоруському свинокомплексі у Новій Гуті, – каже житель Малого Листвена Ріпкинського району Іван Філіпович. Мешканець Нових Яриловичів Леонід Багмут теж підтвердив:
– Навіть недавно з нашого села перебралися туди дві молоді родини. У них там є перспектива: робота, дали квартири.
Зазначимо, відкрите акціонерне товариство «Радгосп-комбінат «Сож» вирощує майже 100 тисяч свиней. Не секрет, це білоруське прикордонне господарство нині дало можливість заробити значній кількості молодих селян із Ріпкинщини.
Чи буде збільшуватися потік трудових мігрантів з Чернігівщини у сусідню країну? За статистичними даними, за останні 20 років з Республіки Білорусь в Російську Федерацію виїхало на постійне місце прожиття понад 520 тисяч білорусів. Для невеликої країни з 9,46 мільйона населення це відчутно. Тому в Гомелі та Мінську охоче прийматимуть українських трудових мігрантів. Є з цього приводу навіть прийнята програма. Вона, мабуть, буде успішно реалізовуватися, якщо і далі в Україні молодь не матиме перспективи знайти успішне робоче місце.
Сергій ПАВЛЕНКО, "Голос України".
| Читайте також |
| Коментарі (0) |