Як і в 41-у: погане командування, непідготовленість...

18 червня в Чернігові у військово-історичному музеї – відділі обласного історичного музею імені В.В. Тарновського – до Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни науковці провели круглий стіл «1941 рік. «Україна в огні»: трагедія та пам'ять».

Під час відкриття заходу його учасники вшанували пам’ять жертв війни хвилиною мовчання.

Ігор Жирнов, головний спеціаліст Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації, розповів про заходи на Чернігівщині до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник, привернув увагу до факту, що перед початком німецько-радянської війни Червона армія у цілому та в західних військових округах зокрема, мали достатньо військ та озброєння, у тому числі і найновітнього, у порівнянні з Вермахтом, для успішного відбиття агресії.

Так, на території Україні в особовому складі мінімальна перевага була на боці німців і їхніх союзників: 1.508.500 німецьких, угорських і румунських військовослужбовців проти 1.412.136 радянських військових. У військовій техніці та озброєнні значною була перевага на боці СРСР. У танках: 8 069 радянських проти 1 144 німецьких; у гарматах і мінометах: 26 580 радянських проти 16 008 німецьких; у літаках усіх типів: 4 696 радянських проти 1 829 німецьких.

Науковець підкреслив, що Й.Сталін проігнорував попередження радянської розвідки, яка вчасно і достатньо точно поінформувала вище керівництво СРСР щодо небезпеки нападу нацистської Німеччини. У раптовому нападі нацистського агресора на СРСР 22 червня 1941 року, катастрофічному початку війни й жахливих масштабах втрат є повністю винним керівництво Радянського Союзу на чолі зі Й.Сталіним – тоталітарний комуністичний режим.

Ростислав Пилявець, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, розкрив масштаби катастрофи Червоної армії в 1941 році, передусім на території України. Зокрема, він охарактеризував одну з найбільших у світовій історії танкову битву під Дубно, наголосив на причинах нищівних поразок Червоної армії у початковий період війни, розповів про долю військ, що опинилися в котлах оточення. Так, в Уманському котлі (кінець липня – початок серпня 1941 р.) оточено і розгромлено 6-у та 12-у радянські армії, здалися у полон 103 тис. червоноармійців; унаслідок поразки в Київській оборонній операції (7 липня – 26 вересня 1941 р.) у найбільшому за всю історію війн котлі загинуло командування Південно-Західного фронту і 4 радянські армії, у полон потрапило, за німецькими даними, 665 тис. червоноармійців (за радянськими – 485 тис. осіб); у Харківській битві (травень 1942 р.) розгромлено три радянські армії, до полону потрапило до 240 тис. червоноармійців.
Головними причинами таких результатів бойових дій військовий історик назвав неготовність командування і військ до оборонних дій, низький рівень бойової підготовки командного і рядового складу, невідповідний вимогам війни рівень системи управління військами Червоної армії, недосвідченість та безініціативність командних кадрів, низький морально-політичний стан особового складу. Все це стало наслідком політичних репресій щодо досвідчених військових кадрів з боку сталінського тоталітарного режиму у 1936-1939 роках: її генералітету, вищої та середньої ланки офіцерського корпусу, коли було розстріляно та ув’язнено 44 тис. осіб.

Також Ростислав Пилявець звернув увагу на безпрецедентну кількість червоноармійців, що потрапили в полон у 1941 році –3 млн. 335 тис. осіб. Однією з головних причин цього він назвав відсутність у значної частини військовослужбовців Червоної армії бажання воювати за «за соціалістичну батьківщину», «за Сталіна», «за Радянський Союз», «за комуністичну партію». Це теж стало результатом комуністичної політики: закріпачення селян, Голодоморів 1921–1923 років, 1932–1933 років, репресій, зубожілого життя та нещадної експлуатації.

Про бойові дії на Чернігівщині у серпні–вересні 1941 року докладно розповів Сергій Лаєвський, директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського, модератор заходу.

Зокрема, він вказав що, протягом 7–10 вересня в районі села Козероги Чернігівського району була оточена та практично знищена 195-а стрілецька дивізія, якою командував генерал Віталій Несмєлов. У 2009 році пошуковцями був віднайдений та переданий до музею сейф з документами політвідділу цієї дивізії: політдонесення, рапорти, довідки, списки особового складу політпрацівників, бланки тощо. На сьогодні реставровано близько 100 аркушів і робота дослідників продовжується. Документи дозволяють простежити настрої бійців та командирів, які були доволі різними. Зокрема, вересневі донесення містять тривогу з приводу ситуації та відсутності чітких наказів і взаємодії частин. Як це актуально сьогодні!

Загалом, відмітив С. Лаєвський, в експозиції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського висвітлена тема оборонних боїв на Чернігівщині у серпні–вересні 1941 року матеріалами безпосередніх учасників, в тому числі й командного складу. Останніми роками зібрання поповнюється матеріалами пошукових робіт з Чернігівського та Щорського районів. Музейним співробітникам інколи вдається встановити прізвища загиблих та розшукати їхніх нащадків.

Раїса Воробей, директор Державного архіву Чернігівської області, кандидат наук з державного управління, представила корисне видання установи для дослідників та всіх, хто цікавиться історією, «Фонди окупаційного періоду» з анотованим реєстром описів, які стосуються початку війни та періоду нацистської окупації. Вона продемонструвала учасникам і прочитала зворушливі уривки учнівських творів про війну з фондів архіву, які всі школярі писали під час навчання в 1944 році. Цікаво, що ці надзвичайно цінні дитячі свідчення про жах війни були розсекречені тільки на початку 1990-х років.

Після звільнення Чернігівщини від німецьких окупантів радянська влада негайно і досить ефективно взяла під повний контроль весь інформаційний простір регіону. Одночасно швидко створюються та розповсюджуються агітаційно-пропагандистські матеріали про війну «правильного» ідеологічного спрямування.

На це у своєму виступі звернула увагу Олена Лисенко, директор Комунального закладу «Пошукове Агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради. Також вона відзначила, що мільйонні військові та цивільні жертви війни подавалися радянською пропагандою як обов’язкова жертовність у боротьбі з ворогом.

У Чернігівській області на обліку знаходиться 1700 поховань, братських могил, пам’ятних знаків і пам’ятників часів війни. Про це повідомила Людмила Біньковська, завідувач відділу історії Комунального закладу «Чернігівський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» Чернігівської обласної ради. Вона відмітила, що період оборонні боїв 1941 року здебільшого представлений братськими могилами червоноармійців та цивільного населення.

Під час засідання і в кулуарах учасники круглого столу обговорили питання, а до якої війни готувався Й.Сталін і все керівництво СРСР? Так, С.Бутко та Р.Пилявець вказали, що розташування радянських військ на західному кордоні відповідало підготовці до наступальних дій, а не оборони. Сергій Горобець, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, нагадав маловідомий факт, що не тільки у 1939 році СРСР здійснив агресію проти Фінляндії. Попри існуючі стереотипи, 22 червня 1941 року Фінляндія не оголошувала війну Радянському Союзу. Натомість СРСР

25 червня 1941 вчергове розпочав військові дії проти Фінляндії. Певно, спрацювали довоєнні плани агресії, які не встигли відмінити в хаосі перших днів війни. Пізніше це мало фатальний вплив під час блокади Ленінграду. Науковець разом із колегами підтримує точку зору вітчизняних та російських істориків, які зробили висновок: СРСР готувався до нападу на Німеччину, а Гітлер тільки випередив свого ворога. С. Горобець наголосив, що керівництво Російської Федерації робить історію радянсько-німецької війни зброєю для своєї інформаційної агресії проти незалежної держави Україна, постійно проводячи паралелі з «фашистами» і «бандерівцями». Правда історії – наша зброя проти сучасного російського агресора...

Під час підбиття круглого столу учасники були одностайні щодо необхідності вивчення та запровадження у практику державної політики гірких уроків трагедій та катастроф німецько-радянської війни, особливо 1941 року. Першочергову увагу необхідно звернути на організацію українською державою ефективної наступальної інформаційної політики, у реалізації якої мають взяти участь всі науковці, творча інтелігенція.

Організатори: Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського та Український інститут національної пам’яті за сприяння Департаменту культури і туризму, національностей та релігій та Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації.

Олександр Майшев
член Національної спілки журналістів України