Головна › Новини › ПОДІЇ
Із шкільної парти у «військову Спарту»
16-Вер-13 1312 0.0 1
АРМІЯ ОЧИМА ДІТЕЙ

БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ


Ще сім років назад чернігівські дітлахи та старшокласники не мали твердої уяви що таке українська армія. Свідченням тому став конкурс дитячого малюнку під назвою «Що ти знаєш про свою армію?» організований в місцевому гарнізоні у 2006 році. Вінець заходу, чесно кажучи, не порадував. Одні олівцем «змайстрували» танк з червоною зірочкою, інші солдатиків з написом «Ура!» з тією ж зіркою на касці чи пілотці. Постало питання. Де ж вона, «патріотика»?
У народі кажуть: під лежачий камінь вода не тече. Засукавши рукава, першими спільно взялись за роботу з молоддю Регіональний медіа-центр Міністерства оборони України, Військово-музичний центр Сухопутних військ, Чернігівський міський військовий комісаріат та Благодійний фонд ім. Двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодшого. Надворі був 2007 рік. Саме з цього часу військово-патріотичне виховання підростаючого покоління у Чернігові набрало оберти і до нині носить системний характер.
Уявіть собі, на міському стадіоні Гагаріна йде шоу-програма «Час нових героїв». Військові музиканти дарують присутнім чудові музичні номери.

Хіт «Європа» піднімає 5-тисячну армію присутніх на ноги. «Оце «фішка», – звучало серед натовпу. Або конкурс «Мій крок до космічних зірок» в якому школярі готували малюнки і оповідання на тему: Україна – космічна держава. Переможці – отримали призи: телескоп, планетарій та глобус зіркового неба. Пам’ятаю, який великий ажіотаж серед дітей збурився під час фотоконкурсу «Спробуй себе у ролі військового кореспондента». Упродовж місяця в кожному номері одного популярного чернігівського тижневика друкувалися тематичні фотознімки про українських військовослужбовців, чия служба пов’язана з Сіверським краєм. Школярі, в свою чергу, мислили нестандартно, креативно. Вони розглядали динамічні армійські фотографії та присилали до редакції оригінальні та влучні назви. Стимулом для перемоги у творчому змаганні була цифрова фотокамера.

Як не згадати військову інформаційно-розважальну телепередачу “Армійська кухня” на Чернігівському обласному телебаченні, військову гру «А нумо хлопці… і дівчата», патріотичну акцію «Напиши листа матросу», «Армія гарантує – Святий Миколай тебе не забуде». Це цілий ряд цікавих заходів, в яких чернігівські військові прагнули спонукати молодь більше дізнатися про вітчизняні Збройні Сили. І можна впевнено констатувати, що це їм вдалося. Тепер школярі безпомилково впізнають український танк “Булат”, самохідно-артилерійську установку “Акація”, відрізняють прикордонника від армійця, а головне – знають про реальну бойову роботу в армії.

…..Нещодавно, у селищі Гончарівське, що на Чернігівщині, проходив Всеармійський конкурс на кращий танковий взвод Збройних Сил України. Змагання співпали з початком нового навчального року в українських школах. Більшість школярів - чернігівців розпочинали його за шкільними партами. А одинадцятикласникам школи-ліцею №22 пощастило більше. Останній шкільний рік вони розпочинали з полігону. Стали свідками танкових дуелей кращих армійських танкістів і про свої враження від побаченого охоче відповіли ….

Владислав ПУСЬКОВ:
Учень 11 класу

Справжні танки я побачив вперше в житті. Коли почалася стрільба, трохи хвилювався. Після кількох пострілів захотілося самому покерувати цією великою залізною машиною. Отримав багато емоцій. Обдумую своє рішення вступати в один із військових навчальних закладів.

Андріана РОМА:
Учениця 11 класу

Одна справа коли справжню бойову підготовку бачиш по телевізору, інша – коли вживу. Коли опиняєшся в центрі подій то емоції просто захоплюють. З роками розумію, що армія - це «круто». Це справжня школа мужності. Навіть хлопці з мого класу коли одягають форму на очах зразу дорослішають, виглядають стрункими, справжніми захисниками. Думала про можливість вступити до військового закладу, але вважаю, що для жінки головне стати мамою, люблячою дружиною і чекати свого солдата чи офіцера вдома.

Павло КОНОНЕНКО:
Учень 11 класу

- Сьогодні я отримав справжній адреналін. Танки ми бачили на картинках, в іграх на комп’ютері. Тут він такий живий, рухливий, стріляє. Обстановка просто вражає і перехоплює дух. Танкісти загружають снаряди, нервують, але приймають правильні рішення. Я син військового. Побував у багатьох гарнізонах, в Житомирі, Новоград-Волинському, Чорнобаївці, Львові, Камянці-Подільському. Професія військового мені дуже близька. Я поважаю свого батька. Він учасник бойових дій. Миротворець. Захищав не тільки свою Батьківщину, а й забезпечував мир в Лівані, Іраку Ліберії та Косово. Для мене він зразок. Тому закінчити військовий інститут, стати офіцером – справа честі для мене.

Володимир ПІДЛИПНЯК:
Учень 11 класу

- На полігоні я уже вдруге. Минулого року бував тут. Виконував вправу стрільб з автомата Калашникова. Нині тут було «спекотніше». Враження тільки позитивні. Такі бойові дії українських танкістів не завжди побачиш і не кожному дається така можливість. Коли побачив як бойові машини прасують полігон, стріляють і влучають в цілі, розумієш: українські Збройні Сили дійсно могутні і сильні. Сьогодні я ще раз у цьому переконався. А військові – це професіонали. На мою думку справжні патріоти – це патріоти в танках, в окопах, на бойовому полі. Хоч і вступатиму до цивільного закладу, проте армію поважаю. І автомат у руках я тримав. Тільки армія може нас захистити.

Андрій КАРТАВЕНКО:
Учень 11 класу

- Це мій третій виїзд на Гончарівський полігон. За останні роки я почерпнув для себе багато армійських знань. Брав участь в усіх військово-спортивних змаганнях. По дорозі на полігон було таке відчуття що це ми їдемо приймати участь в стрільбі. Коли побачив дії танкістів, зрозумів: не так все просто. Їх робота важка, але почесна. Я вражений. За наше військове становище я не хвилююсь. У нас є справжні бойові танки, спорядження, зброя. А люди у погонах вміють все. Розповім своїм рідним про сьогоднішній день і передам їм, що наша держава у надійних руках.

Андрій АНДРУШОК:
Учень 11 класу

Вперше приїхав сюди і надзвичайно радий. Враження таке, немов побував на війні. Танки виїжджають на позиції, стріляють, командири керують, під лісом все взривається, одні мішені падають, інші появляються, дим навкруги…Це неперевершено. Особливо слідкував за танкістами з Військово-морських Сил. Вони професіонали. З дитинства мрію про одне - бути офіцером-моряком. Рішення для себе уже прийняв. Я вступатиму до Військово-морської академії Нахімова.

Данило АНТИПЕНКО:
Учень 11 класу

Я вперше побачив бойовий танк. Вразили його можливості у бою. Для мене це заряд позитивної енергії. Дякую викладачеві предмету «Захист вітчизни» майору запасу Анатолію Могильному за поїздку. Армія робить з юнака справжнього мужчину. І військові віддані своїй справі. Дехто говорить що користі від армії ніякої. Я усім відповім: «В нас армія потужна і танки швидкострільні». Нам боятися нікого. У нашого народу славетна бойова історія. Хай нас бояться. Хотів би ще сюди повернутися. Постріляти, а можливо дадуть і на танку проїхатися. В майбутньому хочу стати офіцером – розвідником.

Олег СУШИНСЬКИЙ, м. Чернігів
Фото автора




Теги:Гончарівське, призовники, армія


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
1
Може діти які бувають на полігонах та бачать як проводиться бойова підготовка, й знають щось про армію, але більшість моїх знайомих, які живуть не тільки у Чернігівській області, на мої розповіді про війскову частину чи містечко, запитують "а що у нас є армія?". Й вони праві, бо те що в нас залишилось - тінь тіні радянської армії, й мені особисто соромно, що влада до цього довела нашу країну.
avatar