І серед виродків є люди!

Санкт-Петербург. Місто, де мовчання стало нормою.

Вона сказала те, за що там саджають. Дар’я Козирєва — дівчина, якій було лише 17, коли вона наважилась сказати правду про війну проти України.

У грудні 2022 року вона написала на інсталяції про так зване “братство” між містами: «Убийцы, вы разбомбили его. Иуды». Це були слова про Маріуполь. Про українське місто, яке було знищене. Про людей, які загинули під руїнами своїх домівок.

Маріуполь — це не просто місто. Це правда, яку намагались змусити мовчати. Вона просто назвала речі своїми іменами.

24 лютого 2024 року вона прийшла до пам’ятника Тарасу Шевченку і залишила рядки з «Заповіту»: «…кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте». Це вже був не просто протест. Це був вибір.

За це її покарали. Колонія. Зруйноване навчання. Тиск. Спроби змусити мовчати. Але вона не відступила. Навіть у суді вона сказала прямо: ця війна — злочин. І вона вірить у перемогу України.

І найголовніше — вона витримала. На щастя, вона вижила і вийшла на волю. 18 березня 2026 року вона вийшла на волю. І довела: свободу можна відібрати тілом — але не духом.

Повага і щира вдячність Дар’ї Козирєвій за її позицію, за боротьбу, за терпіння і за сміливість залишатися людиною, навіть ризикуючи власним життям.