Голінські коцюри
Не знаю що воно за Каціри (коло Матіївки на Сейму), а от голінські Коцюри - цехове прізвище виробників КОЦІВ, вовняних килимів.
У Голінці до середини ХІХ століття поруч із козаками жили люди "купецького звання" - тепер би їх називали ФОПами. І ці голінці, за нормами Магдебурзького права, об'єднувалися у ЦЕХИ. Такі собі "виробничі спілки".
У Голінці здавна були цехи й цеховики:
* ТКАЧІ (від них Ткаченки, частина мала статус козаків - шили одяг);
* БУБЛІЇ (від них Бублеї - виробники хлібу, калачів, книшів, кондитерських штук);
* КОВАЛІ (від них Ковалі й Ковалевські, які забагатіли на ковальській справі й купили землі по всьому селу - на Чайці, на Марковичівці);
* СКРИПКИ (професійні музики);
* КОЦЮРІ (виробники коців-одіял, килимів, тощо).
Частина цеховиків - вільних голінських підприємців - купували землю і записувалися в козаки - тобто, окремий соціальний стан Російської імперії ХІХ століття, який наближався до статусу ШЛЯХТИ (або дворянства).
Інша частина залишалася у купецькому стані.
Спосіб збуту товарів Голінських Цехів - ДВА щотижневих ярмарки на Ринку: в середу й суботу. (До речі досі саме в середу й суботу у порожній Голінці сходяться люди на торгівлю - це не випадкові дні, а ота козацька традиція).
А ще ДВА великих ярмарки на рік: Петропавлівський - 29-30 червня і, здається, на Другу Пречисту 8-9 вересня (перевірю).
Основний товар, по який їхали в Голінку з усіх усюд - від Ромна до Стародуба - збіжжя (козацька монополія); горілка (козацька монополія); чоботи, сорочки, плахти, пальта, обруси, делікатна вишивка (фірмова голінська - "білим по білому") - ТКАЧЕНКИ; килими, підстилки, ряднинки, коци, одіяла - (Людмила Коцюра, Юля Коцюра) КОЦЮРИ; бублики, булки, книші, маторжаники, пундики, сластьони, тощо - БУБЛІЇ (Таня Бублей); збруя, коси, борони, шаблі, ножі, рала, делікатні вироби з металу - КОВАЛІ.
Так і жило 6000-чне містечко Голінка. З трьома школами, двома церквами і 9-ма священнослужителями, двома банками самопомочі, лікарнею, складами утилізації ганчір'я, цегельним заводом, крупорушками, 16-ма млинами, промисловим виробництвом тютюну, коноплі, овечих шкір, лою, сирів, в'яленої риби, чотирьох видів олій і тд і тп. Маючи в господарствах до 3000 господарських коней і понад 1000 бойових (у кожному козацькому дворі), десятки тисяч овечок, сотні тисяч птиці.
Крім 86 ярмарків на рік звичайних, ще й 2 ярмарки крайових мала Голінка. До 1880-их власний порт на річці Ромен, через який голінську городину й збіжжя сплавляли на Сулу, а звідти з кінця ХІХ ст голінський товар пішов по Роменсько-Лібавській залізниці на Балтику, у Ригу - й далі, у Німеччину, Швецію й Данію.
Звідти й було БАГАТСТВО Голінки та її людей. Багатство настільки помітне, що вийти заміж у Голінку вважалося потрапити у "вічне панство".
І при цьому достатку, багатстві люди не казилися з переїдання чи алкоголізму. Голінка СТРОГО ПОСТУВАЛА у всі чотири пости, найстрожіше - у серпні. Ніхто не їв мняса і не пив молока на Спаса. Бо це був ПІСТ.
Ну а потім "прийшла" совєцька власть.
Ростислав МАРТИНЮК
У Голінці до середини ХІХ століття поруч із козаками жили люди "купецького звання" - тепер би їх називали ФОПами. І ці голінці, за нормами Магдебурзького права, об'єднувалися у ЦЕХИ. Такі собі "виробничі спілки".
У Голінці здавна були цехи й цеховики:
* ТКАЧІ (від них Ткаченки, частина мала статус козаків - шили одяг);
* БУБЛІЇ (від них Бублеї - виробники хлібу, калачів, книшів, кондитерських штук);
* КОВАЛІ (від них Ковалі й Ковалевські, які забагатіли на ковальській справі й купили землі по всьому селу - на Чайці, на Марковичівці);
* СКРИПКИ (професійні музики);
* КОЦЮРІ (виробники коців-одіял, килимів, тощо).
Частина цеховиків - вільних голінських підприємців - купували землю і записувалися в козаки - тобто, окремий соціальний стан Російської імперії ХІХ століття, який наближався до статусу ШЛЯХТИ (або дворянства).
Інша частина залишалася у купецькому стані.
Спосіб збуту товарів Голінських Цехів - ДВА щотижневих ярмарки на Ринку: в середу й суботу. (До речі досі саме в середу й суботу у порожній Голінці сходяться люди на торгівлю - це не випадкові дні, а ота козацька традиція).
А ще ДВА великих ярмарки на рік: Петропавлівський - 29-30 червня і, здається, на Другу Пречисту 8-9 вересня (перевірю).
Основний товар, по який їхали в Голінку з усіх усюд - від Ромна до Стародуба - збіжжя (козацька монополія); горілка (козацька монополія); чоботи, сорочки, плахти, пальта, обруси, делікатна вишивка (фірмова голінська - "білим по білому") - ТКАЧЕНКИ; килими, підстилки, ряднинки, коци, одіяла - (Людмила Коцюра, Юля Коцюра) КОЦЮРИ; бублики, булки, книші, маторжаники, пундики, сластьони, тощо - БУБЛІЇ (Таня Бублей); збруя, коси, борони, шаблі, ножі, рала, делікатні вироби з металу - КОВАЛІ.
Так і жило 6000-чне містечко Голінка. З трьома школами, двома церквами і 9-ма священнослужителями, двома банками самопомочі, лікарнею, складами утилізації ганчір'я, цегельним заводом, крупорушками, 16-ма млинами, промисловим виробництвом тютюну, коноплі, овечих шкір, лою, сирів, в'яленої риби, чотирьох видів олій і тд і тп. Маючи в господарствах до 3000 господарських коней і понад 1000 бойових (у кожному козацькому дворі), десятки тисяч овечок, сотні тисяч птиці.
Крім 86 ярмарків на рік звичайних, ще й 2 ярмарки крайових мала Голінка. До 1880-их власний порт на річці Ромен, через який голінську городину й збіжжя сплавляли на Сулу, а звідти з кінця ХІХ ст голінський товар пішов по Роменсько-Лібавській залізниці на Балтику, у Ригу - й далі, у Німеччину, Швецію й Данію.
Звідти й було БАГАТСТВО Голінки та її людей. Багатство настільки помітне, що вийти заміж у Голінку вважалося потрапити у "вічне панство".
І при цьому достатку, багатстві люди не казилися з переїдання чи алкоголізму. Голінка СТРОГО ПОСТУВАЛА у всі чотири пости, найстрожіше - у серпні. Ніхто не їв мняса і не пив молока на Спаса. Бо це був ПІСТ.
Ну а потім "прийшла" совєцька власть.
Ростислав МАРТИНЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |