Гола профанація люстрації

Вчора перекинулись словом з давнім другом, однокурсником – тримає в інтернеті один із провідних українських сайтів.

Проконсультувався, – каже, – стосовно «їхніх» акцій, побудови «тарасових» церков – у друзів-колєґ, про кошти, що на них уже майже два десятиліття справно розводять український народ, і все таке інше… Кажуть хлопці, правду-істину пишеш... І про ті їхні «скрині», «українські родини», різноманітні всілякі фонди, де заховані «скарби» «отєчєства чужого»…

Отож...
«Письменник Чингіз Айтматов дав визначення «манкуртизм» (відмова від успадкованих історичних зв’язків з народом, втрата моральних орієнтирів).Він відчув загрозу: своєму народові, його історії.
І тому те глибинне розчарування Расула Гамзатова [народний поет Дагестанської АРСР], який побачив, що, фактично, вони, радянські поети та письменники, стали одним із компонентів утілення ідеї денаціоналізації». Це з інтерв’ю знаного мовознавця Павла Гриценка: «Для порятунку України мусимо скористатись досвідом русифікації від КГБ»

Ті всі «вітчизноньки» і «народжені в степах» «комуністки марії», що гасали на комбайнах СК-4 одбитими в одноосібних куркулів «колгоспними ланами»...

"і вставали роки пшеницями ярими .
І ростили дітей комісарами", поеми про «паризькі комуни» і «чілі», «рубіжні» «позиції» про «орденоносних» холуйних «райкомівських секретарів», … переписані, власноруч, їхні «романи-повісті» й багатотомні «щоденники»!!! – на догоду жидівській компартії і її центральним комсомолам, потому – навпаки… зокрема чогось, «в тупу», раптом-несподівано «переробилися» і стали на кін «Вічні кортеліси»: якихось два-три роки тому Вол. Яворівський, (нагадаю вкотре!!!) «впопихах», достоту почистив-перевернув, зрозуміла річ, під нинішню Україну – свої конторні енкаведешні «записи», позбавивши їх цнотливої «вічности»… Три довгих дні я дико сатанів од того, як професійний пропаґандіст і його підручні (сам такої роботи він не подужав би - певно, котрась із молодиць з Гончара, 52 взялася допомогти) переінакшили-перешманали всю ту «повість».., де в тексті були «наші» – стали «п’яні комсомоли» і т.ін. Така собі пластична операція. На всі «сто». Отож, замовлення ЦК компартії УРСР від 1981 року і зокрема її ідеолога Леоніда Кравчука кастроване…

…Паралельно – «довготривала боротьба в застєнках «цк кпу» і «вєрьховних совєтах» за українську мову… потому писані «закриті рецензії» і «доноси» – на «товаришів-братів по перу»… відтак – «сталінські-лєнінські», гос-держ-респуліканські премії… «лєніно-шевченколобизаніє-поползновєніє-повзання» – ті самі автори-прізвища, що перекочовують туди-сюди зібраними текстами-книжками… відьомські лакуни… легіонні – всі в анцихристах – ієзуїтські виверти… і всі вони на радіо, в телевізії… і перевидають-перевидаються… перефарбовані-перемальовані-ряжені – по шевченківських комітетах-преміях-коронаціях сидять… хочуть, щоб їх заносили до шкільних програм, учили-читали діти… і од того… ще й шаленіли-дуріли…

Та мракобісна чортівня перевертається там у своїх пекельних казанах од того «глубокого бурєнія» і їхніх «діяній»!!!

Вони – молодечі. І живучі. Отож, у даному разі – «запас мощності» дуже великий. Одначе, зрештою, ці авгієві стайні треба вже, хоча б через двадцять вісім років, по самостійницьких українських началах, таки почати вичищати. Поки ще всі живі! А не за стонадцять літ потому… Як про голодомори і лейзерівські, каґановіча, енкаведешні репресії згадувати-говорити-писати. Це до чинних люстраційних рад і комітетів. Їхнього обов’язку і фахового cумління.

«Радянськi письменники мають вiдповiсти за свою спiвучасть у злочинах проти людства», - значив свого часу Евген Пашковський («Література як злочин», «Слово», ч.6, 1992).
А так поки що ГОЛА ПРОФАНАЦІЯ.

Олександр СОПРОНЮК