Гоголь і чорт
Моя бабуся, Марія Семенівна, частенько закликала не згадувати нечистого в хаті. «Бо тільки назвеш його - а він уже стоїть, прикликаний, за правим твоїм плечем». І що тоді?
А справді - що?? В листі до С.Аксакова (16 травня 1844) Микола Гоголь пропонував не церемонитись «с нашим общим приятелем». «Вы эту скотину бейте по морде и не смущайтесь ничем. Он – точно мелкий чиновник, забравшийся в город будто бы на следствие. Пыль запустит всем, распечёт, раскричится. Стоит только немножко струсить и податься назад – тут-то он и пойдёт храбриться. А как только наступишь на него, он и хвост подожмёт. Мы сами делаем из него великана, а на самом деле он чёрт знает что.Пословица не бывает даром, а пословица говорит: “Хвалился чёрт всем миром овладеть, а Бог ему и над свиньёй не дал власти”» (XII, 299 – 302).
Рекомендація щодо чогось подібного буде описана через 80 літ Корнієм Чуковським у у казковому вірші «Тараканище». Як маленького таргана налякались усі звірі. А прискачив горобчик, «Взял и клюнул Таракана — Вот и нету великана.
Поделом великану досталося,..».
Гоголівське порівняння чорта з «дрібним чиновником», який опиняється в місті, вочевидь не випадкове (Хлєстаков, до прикладу, у «Ревізорі»). Розкричиться, пір’я розпустить - і вже усі полякались. «Стоит только немножко струсить и податься назад – тут-то он и пойдёт храбриться». Що ми й бачимо незрідка - і сьогодні це вочевидь відбувається. Бо ми самі робимо із тієї чиновної мілкоти велетня, начепивши собі на носа окуляри страху. Хоча насправді перед нами чорт знає що.
У своєму знаменитому тексті "Гоголь і чорт" Дм.Мережковський зауважував: гоголівський чорт - це "номинальная середина сущего, отрицание всех глубин и вершин - вечная плоскость, вечная пошлость… среди "безделья", пустоты, пошлости мира человеческого не человек, а сам черт, "отец лжи" в образе Хлестакова или Чичикова плетет свою вечную всемирную "сплетню""
Запам’ятаймо ось це: Бог тому чортові в чиновній подобі і над свинею влади не дав. Згине теє чортовиння, як роса на сонці.
Сергій ТРИМБАЧ
А справді - що?? В листі до С.Аксакова (16 травня 1844) Микола Гоголь пропонував не церемонитись «с нашим общим приятелем». «Вы эту скотину бейте по морде и не смущайтесь ничем. Он – точно мелкий чиновник, забравшийся в город будто бы на следствие. Пыль запустит всем, распечёт, раскричится. Стоит только немножко струсить и податься назад – тут-то он и пойдёт храбриться. А как только наступишь на него, он и хвост подожмёт. Мы сами делаем из него великана, а на самом деле он чёрт знает что.Пословица не бывает даром, а пословица говорит: “Хвалился чёрт всем миром овладеть, а Бог ему и над свиньёй не дал власти”» (XII, 299 – 302).
Рекомендація щодо чогось подібного буде описана через 80 літ Корнієм Чуковським у у казковому вірші «Тараканище». Як маленького таргана налякались усі звірі. А прискачив горобчик, «Взял и клюнул Таракана — Вот и нету великана.
Поделом великану досталося,..».
Гоголівське порівняння чорта з «дрібним чиновником», який опиняється в місті, вочевидь не випадкове (Хлєстаков, до прикладу, у «Ревізорі»). Розкричиться, пір’я розпустить - і вже усі полякались. «Стоит только немножко струсить и податься назад – тут-то он и пойдёт храбриться». Що ми й бачимо незрідка - і сьогодні це вочевидь відбувається. Бо ми самі робимо із тієї чиновної мілкоти велетня, начепивши собі на носа окуляри страху. Хоча насправді перед нами чорт знає що.
У своєму знаменитому тексті "Гоголь і чорт" Дм.Мережковський зауважував: гоголівський чорт - це "номинальная середина сущего, отрицание всех глубин и вершин - вечная плоскость, вечная пошлость… среди "безделья", пустоты, пошлости мира человеческого не человек, а сам черт, "отец лжи" в образе Хлестакова или Чичикова плетет свою вечную всемирную "сплетню""
Запам’ятаймо ось це: Бог тому чортові в чиновній подобі і над свинею влади не дав. Згине теє чортовиння, як роса на сонці.
Сергій ТРИМБАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
