Гість із Москви. Наш, український...
Українці бувають різними. Більшість із тих, хто потрапляє на «пмж» до інших країн, намагаються підтримувати у своїй душі пам’ять пращурів, українські звичаї і традиції, не цуратися рідної мови і власного «коріння». Є й такі, хто потрапивши жити на чужину, відразу намагаються забути про власну національну ідентичність, мову, культуру. На щастя, таких меншість. А є одна, досить рідкісна, категорія етнічних українців. У серпні 2007 року у старовинному російському місті Ярославлі я познайомився з 22-річним студентом-медиком Олексієм Моряковим. Він народився у Росії, але має батьків-українців. Вони, на жаль, майже забули, що народилися українцями і за два з половиною десятиліття життя на берегах Волги повністю «натуралізувалися». А от їхній син за власним бажанням вивчає українську мову і цікавиться українською культурою. Проводячи для мене екскурсію по Ярославлю, Олексій просив спілкуватися з ним виключно українською.
Зі ще однією цікавою молодою людиною я познайомився два роки тому на щорічному Лісовому Тверезому сході «Академії вільних мандрівок» (це своєрідні збори прихильників автостопу з усього пост-радянського простору, яке проводиться за ініціативи відомого мандрівника Антона Кротова у лісах на півночі Московської області). Ілля Веліканов народився 1992 року у Москві, його батько – українець із Сумщини, а мати – росіянка. Ілля – студент, майбутній юрист. Бажання знати історію свого роду і національна самосвідомість цього хлопця врешті-решт призвела до того, що він самотужки почав вчити українську мову. А бажання і ентузіазму йому не позичати. «В нашій сім’ї лише батько інколи говорить українською, але найбільше мовних знань я отримую, проглядаючи в Москві українські телевізійні канали», - каже Ілля.
З 27 червня по 3 липня Ілля Веліканов на запрошення автора цих рядків був гостем. До цього він жодного разу не відвідував ані Чернігів, ані Київ. Програма перебування московського гостя у місті над Десною була доволі насиченою: дводенна докладна екскурсія, спілкування з молодими активістами «Просвіти», відвідання храмів, відзначення Дня Конституції України, участь у презентації книги «Кавказький щоденник».
Далі Ілля поїхав у Славутич, де його приймав активіст тамтешньої «Просвіти» Андрій Василець. А потім було два дні у столиці – Києві. Повернувся з українськими книгами, купленим у Києво-Печерській Лаврі молитовником і задоволеною посмішкою на обличчі.
Вчора Ілля Веліканов відбув автостопом у Москву, збагативши себе новими знаннями про Україну і українців, дізнавшись багато цікавого і корисного. Тиснучи на прощання його руку, я побажав цьому енергійному хлопцю не втрачати й надалі душевного запалу. Але це, здається, йому і не загрожує…
Олександр ВОЛОЩУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |