Герою-льотчику з Чернігівщини було 27
За майже сотню бойових вильотів льотчик-штурмовик Вадим Благовісний завдав ворогові потужних втрат: більше як 100 одиниць знищеної броньованої техніки, понад 80 автотранспортних засобів, близько 40 автоцистерн пально-мастильних матеріалів та понад 800 осіб живої сили.
Батьки хлопця, які так і не виїхали з Чернігівщини попри всі вмовляння, завжди казали: «Вадим нас захистить!». А коли чули роботу авіації та вибухи в місцях скупчення техніки окупантів, просили одного: «Бережися, синку».
Вадим і справді воював завзято… Звісно, літав не лише над рідним регіоном, а й над Миколаївщиною, Херсонщиною, Луганщиною, Донеччиною, Харківщиною. У свої 26 років він був переповнений сміливістю й рішучістю.
За тиждень до дня народження Вадим обговорював із сестрою можливість зібратись усією родиною на невеличкому хуторі Чернігівщини. Сестра хотіла прилетіти з Нідерландів, а Вадим — спробувати вирватися з бойових буднів льотчика-штурмовика. Командир обіцяв відпустити на кілька днів.
Зранку 7 вересня Катя написала братові, як сильно його любить, побажала, аби Бог його беріг. Коли о 12-й він відповів коротким «Навзаєм», видихнула: «Значить, усе добре», і спокійно зайнялась справами.
За кілька годин майор Вадим Благовісний загинув у небі над Миколаївщиною. Це був його 95-й бойовий політ.
Родина таки зібралась на невеличкому хуторі Чернігівщини. Але не з нагоди його дня народження. Йому так і не виповнилось 27.
— Мабуть, було трішки самонадіяно вірити, що все буде добре, але я вірила, — каже Катерина. — Чудово розуміла, що це війна, що вона не обирає, кого забирати, а кого ні, але так хотілося, аби з братом усе було добре. Після 24 лютого, коли Вадим ділився якимись маленькими фронтовими деталями, я зрозуміла, що він та його друзі — неймовірні люди! Вони всі за ці місяці подорослішали на десятиліття, показали себе справжніми Героями! На жаль, багатьох із них уже немає.
Катерина впевнена: Вадим дуже багато зробив для України, очевидно, що він, як ніхто, заслуговує найвищих нагород. Каже, що завжди ставитиме його в приклад.
— Моторошно було прийти у квартиру, в якій він проживав у Миколаєві. Виявилось, що життя там зупинилось ще 24 лютого. Квартира, в якій ще відносно недавно лунали безтурботні жарти, святкували іменини, збирались молоді хлопці та дівчата, потонула у смутку. Очевидно, що жодні нагороди не повернуть найріднішої людини. Але очевидно й те, що військова авіація була справою життя Вадима.
Указом Президента України № 412 від 8 липня 2023 року Вадиму Благовісному присвоєно звання Герой України.
Анастасія ОЛЕХНОВИЧ
"Армія\інформ"
Довідка
Майор Благовісний Вадим Андрійович народився 14 вересня 1995 року у селі Перепис на Городнянщині. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, службу ніс у 299-й бригаді тактичної авіації.
Завдяки умілим діям неодноразово здійснював вивід авіаційної техніки з під авіаційних та ракетних ударів противника. За попередні значні досягнення Благовісного Вадима нагороджено орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеня.
Батьки хлопця, які так і не виїхали з Чернігівщини попри всі вмовляння, завжди казали: «Вадим нас захистить!». А коли чули роботу авіації та вибухи в місцях скупчення техніки окупантів, просили одного: «Бережися, синку».
Вадим і справді воював завзято… Звісно, літав не лише над рідним регіоном, а й над Миколаївщиною, Херсонщиною, Луганщиною, Донеччиною, Харківщиною. У свої 26 років він був переповнений сміливістю й рішучістю.
За тиждень до дня народження Вадим обговорював із сестрою можливість зібратись усією родиною на невеличкому хуторі Чернігівщини. Сестра хотіла прилетіти з Нідерландів, а Вадим — спробувати вирватися з бойових буднів льотчика-штурмовика. Командир обіцяв відпустити на кілька днів.
Зранку 7 вересня Катя написала братові, як сильно його любить, побажала, аби Бог його беріг. Коли о 12-й він відповів коротким «Навзаєм», видихнула: «Значить, усе добре», і спокійно зайнялась справами.
За кілька годин майор Вадим Благовісний загинув у небі над Миколаївщиною. Це був його 95-й бойовий політ.
Родина таки зібралась на невеличкому хуторі Чернігівщини. Але не з нагоди його дня народження. Йому так і не виповнилось 27.
— Мабуть, було трішки самонадіяно вірити, що все буде добре, але я вірила, — каже Катерина. — Чудово розуміла, що це війна, що вона не обирає, кого забирати, а кого ні, але так хотілося, аби з братом усе було добре. Після 24 лютого, коли Вадим ділився якимись маленькими фронтовими деталями, я зрозуміла, що він та його друзі — неймовірні люди! Вони всі за ці місяці подорослішали на десятиліття, показали себе справжніми Героями! На жаль, багатьох із них уже немає.
Катерина впевнена: Вадим дуже багато зробив для України, очевидно, що він, як ніхто, заслуговує найвищих нагород. Каже, що завжди ставитиме його в приклад.
— Моторошно було прийти у квартиру, в якій він проживав у Миколаєві. Виявилось, що життя там зупинилось ще 24 лютого. Квартира, в якій ще відносно недавно лунали безтурботні жарти, святкували іменини, збирались молоді хлопці та дівчата, потонула у смутку. Очевидно, що жодні нагороди не повернуть найріднішої людини. Але очевидно й те, що військова авіація була справою життя Вадима.
Указом Президента України № 412 від 8 липня 2023 року Вадиму Благовісному присвоєно звання Герой України.
Анастасія ОЛЕХНОВИЧ
"Армія\інформ"
Довідка
Майор Благовісний Вадим Андрійович народився 14 вересня 1995 року у селі Перепис на Городнянщині. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, службу ніс у 299-й бригаді тактичної авіації.
Завдяки умілим діям неодноразово здійснював вивід авіаційної техніки з під авіаційних та ракетних ударів противника. За попередні значні досягнення Благовісного Вадима нагороджено орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеня.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |