Європеєць у Дяговій
Олексія Бутенка знають не лише на Меншині, а й далеко за її межами, як міцного господаря, одного з найкращих фермерів України.
Починав своє господарювання на початку 90-х з купівлі трактора. «Спасибі, допомогли мені тоді керівники Менської райсільгосптехніки Віктор Остапенко та фермери, які відкрили цю справу раніше, - пригадує Олексій Іванович.- А далі вже довелося закачувати рукава, самому трудитися від зорі до зорі, не знаючи вихідних і відпочинку, з ранньої весни до пізньої осені. Це вже тепер трохи легше – сини допомагають, на техніку розжилися».
Головна база фермерського господарства Олексія Бутенка у Дягові Менського району розміщена на території колишнього колгоспного двору. Дягова перша на Менщині провела розпаювання колгоспу. 60 відсотків паїв люди довірили Олексію Бутенку – як земельних, так і майнових.
Коли порівняти з господарюванням кінця 70-х - початку 80-х років, то це буде небо і земля. Чому порівняти? Наприкінці 70-х автор цього матеріалу працював у Дягові в місцевій школі, доводилося з учнями кожної осені ходити збирати картоплю, буряки, а навесні вручну перебирати насіннєвий матеріал бульб біля картоплесховища. І обов»язково на Великдень, щоб зіпсувати відзначення великого християнського свята. Так от нинішня матеріальна база від тієї колгоспно-комуністичної відрізняється як велосипед від іномарки.
«На вході на базу, відвідувачів знімає камера відеоспостереження, - каже Олексій Бутенко.- Не всі приїжджі за сільгосппродукцією це знають, тому буває, потрапляють у смішні ситуації».
Перед базою бачимо електронні ваги. Вони вже діють у господарстві п»ятий рік, ще донедавна це були найбільші ваги в районі. Аж поки Менське хлібоприймальне підприємство не встановило подібні. «На ваговій господарства працює моя дружина, - продовжує Олексій Іванович.- Заробляє собі пенсію. А за картоплю, зерносклад, будматеріали відповідає мій старший син Роман. Працюємо щодня, крім неділі. А в гарячу пору -- і в неділю. На сушінні кукурудзи роботи, буває, тривають до 11-12 години вечора.
Ми маємо статус Менського опорного пункту картоплярства, у цій справі підпорядковуємося Немешаєвському інституту картоплярства, вирощуємо насіннєві бульби, торік було зареєстровано в господарстві 21 сорт.
Зерно у мішках під відкритим небом.
На подвір»ї бази бачимо довгі і величезні поліетиленові мішки. Їх так багато, що аж в очах рябіє. «Це сира кукурудза, яку ми не встигли пересушити,- пояснює фермер.- Восени заклали у ці поліетиленові рукави 2,5 тисячі тонн кукурудзи. За день сушили по 45 тонн. Отож роботи вистачило і на осінь, і на зиму. У рукави кукурудза закладається спеціальною машиною, купили її ще 6 років тому, попрацювала вона по всій Україні, зокрема, на спиртзаводах. У кожний поліетиленовий рукав довжиною 75 метрів заходить 300 тонн зерна. За день можемо закласти весь такий рукав. Головне аби водії вміли заїздити. Ця спеціальна машина підходить для завантаження не лише зерна, а й картоплі, сінажу та іншого врожаю».
Роман Бутенко додає: «Технологія нескладна. Якщо несушене збіжжя запаковується в рукав, там залишається мало кисню, зерно вдихає рештки кисню і видихає вуглекислий газ – само себе консервує і засинає, проходить процес анабіозу*. Одні науковці пишуть, що насіння після такого зберігання не дає сходів, інші – що дає. Але ми сире зерно використовуємо на фураж, крупи, а не на посів. Якщо ж зерно сухе, то воно може зберігатися в рукаві 18 місяців. Якщо ж вологість вища 26 відсотків, то лежить лише чотири місяці. А нам для переробки потрібно десь півтора-два місяці. Період зберігання залежить і від температури зерна – чим холоднішим закладалося, тим довший період зберігання».
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю стаття опублікована в газеті "Сіверщина" за 16 лютого
Починав своє господарювання на початку 90-х з купівлі трактора. «Спасибі, допомогли мені тоді керівники Менської райсільгосптехніки Віктор Остапенко та фермери, які відкрили цю справу раніше, - пригадує Олексій Іванович.- А далі вже довелося закачувати рукава, самому трудитися від зорі до зорі, не знаючи вихідних і відпочинку, з ранньої весни до пізньої осені. Це вже тепер трохи легше – сини допомагають, на техніку розжилися».
Головна база фермерського господарства Олексія Бутенка у Дягові Менського району розміщена на території колишнього колгоспного двору. Дягова перша на Менщині провела розпаювання колгоспу. 60 відсотків паїв люди довірили Олексію Бутенку – як земельних, так і майнових.
Коли порівняти з господарюванням кінця 70-х - початку 80-х років, то це буде небо і земля. Чому порівняти? Наприкінці 70-х автор цього матеріалу працював у Дягові в місцевій школі, доводилося з учнями кожної осені ходити збирати картоплю, буряки, а навесні вручну перебирати насіннєвий матеріал бульб біля картоплесховища. І обов»язково на Великдень, щоб зіпсувати відзначення великого християнського свята. Так от нинішня матеріальна база від тієї колгоспно-комуністичної відрізняється як велосипед від іномарки.
«На вході на базу, відвідувачів знімає камера відеоспостереження, - каже Олексій Бутенко.- Не всі приїжджі за сільгосппродукцією це знають, тому буває, потрапляють у смішні ситуації».
Перед базою бачимо електронні ваги. Вони вже діють у господарстві п»ятий рік, ще донедавна це були найбільші ваги в районі. Аж поки Менське хлібоприймальне підприємство не встановило подібні. «На ваговій господарства працює моя дружина, - продовжує Олексій Іванович.- Заробляє собі пенсію. А за картоплю, зерносклад, будматеріали відповідає мій старший син Роман. Працюємо щодня, крім неділі. А в гарячу пору -- і в неділю. На сушінні кукурудзи роботи, буває, тривають до 11-12 години вечора.
Ми маємо статус Менського опорного пункту картоплярства, у цій справі підпорядковуємося Немешаєвському інституту картоплярства, вирощуємо насіннєві бульби, торік було зареєстровано в господарстві 21 сорт.
Зерно у мішках під відкритим небом.
На подвір»ї бази бачимо довгі і величезні поліетиленові мішки. Їх так багато, що аж в очах рябіє. «Це сира кукурудза, яку ми не встигли пересушити,- пояснює фермер.- Восени заклали у ці поліетиленові рукави 2,5 тисячі тонн кукурудзи. За день сушили по 45 тонн. Отож роботи вистачило і на осінь, і на зиму. У рукави кукурудза закладається спеціальною машиною, купили її ще 6 років тому, попрацювала вона по всій Україні, зокрема, на спиртзаводах. У кожний поліетиленовий рукав довжиною 75 метрів заходить 300 тонн зерна. За день можемо закласти весь такий рукав. Головне аби водії вміли заїздити. Ця спеціальна машина підходить для завантаження не лише зерна, а й картоплі, сінажу та іншого врожаю».
Роман Бутенко додає: «Технологія нескладна. Якщо несушене збіжжя запаковується в рукав, там залишається мало кисню, зерно вдихає рештки кисню і видихає вуглекислий газ – само себе консервує і засинає, проходить процес анабіозу*. Одні науковці пишуть, що насіння після такого зберігання не дає сходів, інші – що дає. Але ми сире зерно використовуємо на фураж, крупи, а не на посів. Якщо ж зерно сухе, то воно може зберігатися в рукаві 18 місяців. Якщо ж вологість вища 26 відсотків, то лежить лише чотири місяці. А нам для переробки потрібно десь півтора-два місяці. Період зберігання залежить і від температури зерна – чим холоднішим закладалося, тим довший період зберігання».
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю стаття опублікована в газеті "Сіверщина" за 16 лютого
Читайте також |
Коментарі (0) |