Продовжується творення окремої сибірської мови -- зокрема, перекладаються та творяться нові й нові поезії. Зрештою, появився і варіант гімну сибіряків, вільних від Московії, в якому легко вгадуються українські мотиви. Вольгота Ешшо Сибирь-та не задохла, ни слава, ни воля,
Ешшо нам, сибирякам-тем, усмехньотса доля,
Сгинут вороги поганы, как липуха в мареве,
Загулям тода довеку мы в вольготным крае Дыхню-ту и тело покладьом за вольготу,
Кажньом чо мы, браты, казацки волоты.
Станем, браты, за вольготу, с Волги до Аляски,
Пусь серца лучат сибирски воли-той шараски,
Пусь Далай Полночной с нами лыбитса умильно,
Ешшо восподы шермачны побегут безсильно.
Дыхню-ту и тело покладьом за вольготу,
Кажньом чо мы, браты, казацки волоты.
Напосля жа труд советной ешшо всем поведат,
Как сибирска жысь пребаска, песня-та проведат
Мериканшыков, китайцов, персов и евражков,
И прославитса Сибирь-та меж сумежных бражков.
Дыхню-ту и тело покладьом за вольготу,
Кажньом чо мы, браты, казацки волоты.
