реклама партнерів:
Головна › Новини › Захоплення

Епіграми. «Заповіді любові». Пегасові асоціації

Читаючи ту чи іншу книжку, з’являються завжди якісь асоціації. Певний вимір життєвого ланцюга вимальовується, коли читаєш поетичні твори відомого на Чернігівщині журналіста Владислава Савенка («Заповіді любові». Вірші. КП «Видавництво «Чернігівські обереги», м. Чернігів, 2009 рік). Кожний вірш — глибинне, і водночас комічне, з чого, власне, створене і наше життя…

Пропоную свої асоціації.

Сергій Кордик

«Коли з коханкою танцюєш —
не обіймайся наче п’яний!
Ну, притуливсь, ну поцілуєш…
але ж пістоля не дістанеш!»

Владислав Севенок.

— Коли з коханкою танцюєш,
а не ворушиться в штанях.
Тоді ти гей, в думках паруєш…
То краще був би маніяк.
Сергій Кордик.

«Якщо червона горобина
тобі нагадує соски,
усе кидай — і до дружини —
та розтлумачить залюбки».
В.С.

— У березі побачив жінку
У сосні її теж впізнав.
В гілці клена ти вгледів фінку
Задля чого? Ти знаєш сам.
С.К.

«Коли коханий не приходить —
це — тимчасово, це — дурниці,
дівчата не виходять з моди!
Він прийде з вуст іще напиться!»
В.С.

— Коли кохання не виходить,
То все залишиться між вами.
А що потому там приходить?
Нехай вирішують в Панамі.
С.К.

«Коли потопить суєта —
тоді кохання порятує,
тоді зливаються вуста
і друг до любої швартує».
В.С.

— Коли прийде нудьга до тебе
Ти враз лягай на ліжко зручно.
І поміркуй трохи про себе
Чим ти дістав би себе влучно?
С.К.

«Коли депресія тягуча
Тебе дістала, мов змія,
Не поспішай униз із кручі,
Кохай! І — на круги своя!»
В.С.

— Обрив високий, вода глибока…
Ти дивишся униз, а там сволока!
І раптом в голові — дівчина синьоока…
Прийшов до тями. Яка морока!
С.К.

«Коли зібрався помирати,
згадай кохання так як треба,
чи як велить Махабхарата,
і передумаєш на небо».
В.С.

— Новел і притч, байок й легенд
Ти начитався вже безладно.
Хотів спочити та Адмет
Тебе помилував безвладно.
Куди ти йшов: у пекло, в рай?
Ніхто тепер того не знає.
Найпотаємніше віддай,
Якщо нічого більш немає.
С.К.

«Закоханий — не кіт в чоботях,
тож познімай взуття і одяг,
для чолов’яги це — абетка,
не смій любити у шкарпетках!
Ти ж не якась там шансоньєтка!»
В.С.

— Не лізь у ліжко у шкарпетках,
а то вони все зіпсують.
Покажись краще у монетках —
вони нічого не псують.
Дзвеніти будуть — то шикарно,
повісь їх всюди — хай бринять.
Повір, їй буде все те гарно —
бажання їй вони сповнять.
С.К.

«Коли надходить депресняк
і кращий вихід це — петля,
затям, врятує (і це так!)
та, що цілунком звеселя».
В.С.

— Цілуй, цілуй завжди її,
і на городі, і в квартирі,
у черзі, в річці, і у мрії.
І голим також. І в мундирі.
Бо як зупинишся на мить —
настане чорний день для тебе.
Захочеш ти води попить,
а покалічиш тоді себе.
С.К.

«Коли кохаєш, як дельфін,
то не пірнай одразу в глиб,
не забувай: ти — не один —
їй треба, щоб ти ніжно гріб».
В.С.

— Ти любиш жорстко один кохати
у глибині поривів димних.
І чимось плідно там махати
у спалахах брудних і мильних.
Але вона не з тих русалок,
що у воді усіх лоскоче...
Вона на суші серед мавок
покаже клас і залопоче.
У групі, кажуть, кайф сприймає.
А що один ти там поробиш?
Для неї ти — усе минає…
А з кимось, може, щось і зробиш?
С.К.

«Коли кохаєш Попелюшку,
то завжди небезпека є,
будь-що опівночі подружка
все кида й з ліжка устає».
В.С.

— Кохай панянку, а не злидню —
від неї щастя настає.
Постійно будете у ліжку —
вона ніколи не встає.
Не треба їстоньки варити,
і пити теж не треба вам.
У мріях будете парити…
І ти при ній, як той Ван-Дам.
І плазувати, й позувати
ти будеш день і ніч отам.
Оперативно планувати
про що тільки відомо вам.
С.К.

«Писати вірші легко —
варто насобачитися,
загавкати або завити
і робити це коротко чи довго —
аби вправно.
А ще непогано б знайти слухача,
який би поліз чухати тебе за вухом,
або визвірився з вимогою замовкнути —
а це вже визнання поетичного хисту:
Гав
У-у-у-у-у-у…»
В.С.

— Шукаю друга, чи подругу,
нехай щось робить для пуття.
Мо’ почеше мені за вухом,
а, може, влізе в почуття.
Хай присобачить задля втіхи
мені щось дивнеє таке.
Пройду я скрізь епохи, віхи
настане дивність. Отаке.
Нехай лоскоче мені комір,
до шкіри я не підпущу.
Мені все рівно який колір —
усіх люблю. Не допущу
щоб наді мною реготали
завжди й усюди ідучи.
І плакали, і лепетали
на світі цьому. Не ричи!
Бо як накрякаєш нівроку
то що тоді мені робить?
І настрій на усі півроку
ти зіпсуєш. А мені жить…
С.К.




Теги:асоціації, вірші, пегас, епіграми, Заповіді, Поезія, савенок, любові, Владислав, Кордик


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
1
Потішив, Сергію! :))
Тільки одне зауваження: у першому, зацитованому тобою, вірші-катрені в оригіналі написано "Коли з КОХАНОЮ танцюєш" :)) Слова "коханка" у моїх віршах нема, бо воно образливе для жінки і для мене. Я не можу кохати коханку. Жінку, яку любиш, називаєш КОХАНОЮ. У спародійованому, уже твоєму, вірші слово "коханка" абсолютно на місці, адже це вже іншій жанр , який тяжіє до сатиричного.

Дякую за увагу до моїх опусів :))

avatar