«Джинса» з берега
«Сіверщина» нині – в епіцентрі розмов і скандалів з причини своїх резонансних публікацій. І в тому коловороті розмов є одне, що мені муляє. Багато недоброзичливців впевнені: все, що друкується в газеті проти того чи іншого кандидата у депутати – проплачено стороною противника. Коли це думають самі кандидати, зациклені на міжвидовій боротьбі – нема чому дивуватися. Але коли це говорять журналісти … Можна б, звісно, відповісти у стилі «сам дурень» -- мовляв, судять по собі, по своїх ЗМІ.
Та мене зачепило, коли молодий директор одного телеканалу (розмова відбувалась у приватному форматі, тому прізвища не називаю) сказав – якщо не проплачено, мовляв, тоді це наївно друкувати. Мені ж пригадалося, як цей, тоді молодий студент, сидів у СІЗО за підкинуті міліцією якісь матеріали. Тоді я в тій таки «Сіверщині» захищав його і назвав останнім політв’язнем режиму Кучми. Наївний був, певно. І він, і я. Хоча, думаю, він так не вважав…
А кандидат у депутати, якого теж «Сіверщина» зачепила добряче, сказав мені, що, мовляв, продалася газета «регіоналам», а колись була незалежною. Цей скоробагатько, що довгий час числився в опозиційному таборі, а останнім часом був у партії Тігіпка, звинувачує газету за публікацію матеріалів провладного кандидата, прекрасно розуміючи, що газета – підприємство, якому треба виживати. І він же чудово знає, що ні він, ні його численні фірми не дали навіть реклами у ту ж таки незалежну пресу, щоб вона почувалася незалежно. Зрештою, а що він зробив для підтримки вільних ЗМІ, будучи і керівником, і олігархом? Нуль, якщо не рахувати утримування свого власного телеканалу.
Взагалі, наявність вільної преси – ознака зрілого суспільства. А в нас щодо тої таки «Сіверщини» в багатьох патріотів спостерігається відсторонене: «Ну-ну, випливе чи потоне? О, гляди, випливла – ну, хай і далі сама якось плаває. Ну, а якщо потонула – то є гарний привід засудити клятий владний режим». Хоча утримувати вільні ЗМІ має суспільство, а не влада.
Так, «Сіверщина» змушена друкувати і рекламу кандидатів та партій, очі б яких не бачили, і навіть «джинсу». Бо не може газета бути політично, етнічно, рекламно і ще там як чистою у забрьоханому суспільстві. Бо «Сіверщина» пливе у вирі боротьби за Україну, а отакі радники з берега тільки зловтішаються. Замість того, щоб передплачувати «Сіверщину», пропагувати її – всупереч владі. «Любіть Україну до глибини кишені!» -- закликав давно Євген Чикаленко. Закликав глухих, бо ті радники і прізвища Чикаленка не знають подосі…
І про наївність. Коли я два роки тому був у США, як редактор незалежної газети, відомий наш журналіст Мустафа Найєм запитав класика американської журналістики Боба Вудворта: «Коли ми в себе боремося за справедливість – нас називають наївними. Як нам бути?». Автор 18 бестселерів, викривач президента Ніксона, заступник редактора «Вашінгтон пост» Боб Вудворт відповів: «Не переймайтеся Мене і гірше називають!». І мені цей старий журналіст якось авторитетніший за молодого директора телеканалу, що в наймах у олігарха перебуває.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (4) |
|
| |
0
