Всі оглядачі, навіть атеїсти, звернули увагу на різницю двох хресних ходів. У московського патріархату більшість людей мали озлоблені обличчя, жінки замотані по кісточки, попи бородаті і бороди ті не в усіх доглянуті (благодать у бороді,ага). У ході ж Київського патріархату багато світлих облич, священики акуратні, без пивних животів, жінки, навіть бабусі, випромінюють добре світло.

І оглядачі праві - якщо московське православіє побудоване на культі страждання, то українське - на культі радості. Адже найголовніша подія, без якої, каже апостол, "віра ваша мертва" - Христос вокрес! А це хіба не радість?

Проте була й інша різниця у двох ходах - Київський патріархат традиційно в день Хрещення України - Руси проводить хресну ходу від патріаршого Володимирського собору до пам'ятника князю - хрестителю Володимиру. Московський же патріархат цьогоріч вирішив йти через всю Україну двома колонами. В результаті отримав зневагу і обурення багатьох українців - у Житомирі їх не пустили центром міста, а в Борисполі міська рада взагалі вирішила не пускати московську ходу в своє місто.

Зрештою, і хода московської церкви була фальшива, як багато чого в московській традиції - ходоки йшли в населених пунктах, а потім їхали автобусами. Хода на автобусах - це щось нове в православній ікономії...

Та найголовніші моменти хресної ходи Київського патріархату в іншому - скажімо, на неї прийшов Президент України Петро Порошенко, а до ходи МП не ходив. Та й як туди йти, як були вони ведені як учасники гей-параду: в обмежувальних вірьовочках, під пильною охороною тисяч правоохоронців, з іконами російського царя?!

На ходу Київського патріахату мусив прийти і глава УПЦ МП митрополит Онуфрій - ох, і попаде йому з Москви, що з Філаретом обіймався!

Та найголовніше, що сказав Президент - чітко і публічно відрікся московської пуповини, визнавши матір'ю - Церквою не московську, а константинопольську: " Константинопольська Церква для нас була, є й буде Церквою-матір’ю, до якої ми, її чада, зверталися і будемо звертатися по допомогу, - в тому числі у подоланні розділення, яке сьогодні болить православним українцям".

Вдруге клацнув московського патріарха Кіріла по митрі Президент України, коли прямо звернувся до представника Вселенського патріарха, архієпископа Іова: " Перекажіть, владико, Його Всесвятості, що Православна Церква в Україні потребує невідкладної уваги з боку Вселенського Константинопольського Престолу. Він – єдиний, хто спроможний допомогти православним України об’єднатися та врегулювати канонічний статус Української Церкви в структурі світового Православ’я".

Українська держава таким чином чітко заявляє: питання православної Церкви є питанням України і Константинополя, а не Москви. Для тих же, хто не розчув з першого разу, Президент України повторив чіткіше: "Ясно, що ми не будемо байдуже спостерігати за втручанням іншої держави в наші церковні справи, за її спробами використати в своїх інтересах почуття частини українських православних".

Тобто Москві сказано - не лізь в наші справи! І спеціально для прихильників московської церкви в Україні наш Президент сказав - те, що відбувається на сході України та в Криму, зветься нашестям чужинців. Чули - не братів-православних, а таки чужинців!

Президент Петро Порошенко на схилах Дніпра, перед пам'ятником рівноапостольному князю Володимиру, для вух московського митрополита і слуг його та для всього хрещеного світу: "Щоб визволитися нам, українцям, від нашестя чужинців, «молимось до Тебе, Владико миру i спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги нашi; i як порох розсипається вiд вiтру, так нехай розвiються їхнi злi задуми знищити державу нашу Українську».

...І на цьому б гарно завершити. Та зверну увагу на ще два моменти - Патріарх Філарет служив разом з предстоятелем Чорногорської православної церкви, яка також не визнана іншими, але - українці своїх не кидають... А друге - візит архієпископа Іова, особистого представника Вселенського патріарха Варфоломія Першого, є не візитом ввічливості, а в перекладі з дипломатичної мови жестів - чітким сигналом: Вселенський Патріарх бере питання церковного визнання української автокефалії у свої руки. Без Москви. Тож хода московська була марною. Ні українців, ні греків нею Москва не обдурила. Амінь.

Василь ЧЕПУРНИЙ.