Два братки, пішли "на справу"

Як добре мати друзів, надійних, перевірених часом. З однаковими поглядами на життя. З якими можна розділити і радість, і скруту. А коли з’являється друга «половина», то й сім’ями дружити. Проводити затишні домашні вечори, обговорюючи погоду, політику, футбол… і спосіб скоєння злочину.
Олександр та Олег, які проживали неподалік один від одного, швидко знайшли спільну мову й інтереси. Товариські відносини швидко переросли у справжню міцну, чоловічу дружбу. Дружбі не заважало і те, що 30-річний Олег мав за плечима чималий досвід відсидки — 7 років за розбій. Навіть, навпаки ! Для 26-річного Олександра це була можливість дізнатися про насичене пригодами кримінальне життя, про його уклад і неписані правила. За «цікавими» розмовами минув не один вечір.
Та розмови розмовами. А Олександру ж хотілося випробувати себе в реальній справі, і саме в такій, учасником якої в далекому минулому був Олег (розбійний напад)! Він навіть прихопив у себе в селі обріз мисливської рушниці. Сподівався, що стане колись у нагоді. Олег же, не дивлячись на свої 7 років перебування у виправних закладах, говорячи документальними штампами, «на шлях виправлення не став». Йому знов кортіло відчути драйв від ризику власним життям, скуштувати гострих відчуттів від скоєння злочину.
Тим паче, друзі ніде не працювали, грошей, звісно ж, не вистачало, а своїх «прекрасних половинок» і себе необхідно було якось утримувати. Тому, чоловіки, швидко дійшовши згоди, вирішили «йти на діло». В липні місяці вони надибали одну привабливу фірму, яка торгувала алкогольними напоями. Готувалися до нальоту дуже ретельно: організували стеження та вивчення режиму роботи підприємства, часи приходу та уходу робітників, графік роботи охоронців, де і як проведена сигналізація! За кілька днів все було готове: зброя, фомка і автомобіль Олега все було справне і готове до дії. Чорні шапки і рукавички купили на базарі напередодні нападу.
І ось настав день «Х». О 5-й ранку чоловіки під’їхали до воріт фірми. Тихенько, щоб не сполохати сторожа, перебралися через паркан. Підійшли до сторожки, а потім миттєво увірвалися до приміщення. Погрожуючи обрізом, зв’язали сторожа. Далі, Олександр залишився сторожувати зв’язаного, аби він «не наробив дурниць», а Олег, як «спеціаліст» зі значним кримінальним стажем, прихопивши фомку, поліз виламувати двері кабінетів у пошуках сейфу з грошима. Надибавши кабінет директора, Олег знайшов там і два сейфи. В одному з яких — довгоочікувана здобич – 85 тисяч гривень. Тим часом, Олег також часу не гаяв — намагався «запудрити мізки» сторожу. Він удавав, ніби вони не місцеві, приїхали здалеку, а тут опинилися проїздом. Навіть питав, як найзручніше проїхати до Києва. Загалом, як міг «плутав сліди».
Коли «чорну справу» було закінчено, бандити наказавши сторожу лежати мовчки а самі швиденько побігли до автівки, на якій і зникли в невідомому напрямку.
Здобич друзяки-розбійники розділили порівну і на цьому розпрощалися. Поки що. На деякий час.
Від тієї ночі минуло два місяці. У вересні товариші знову зустрілися та заговорили про гроші, які так швидко скінчилися. Згадали про той вдалий нічний розбій і зрозуміли один одного без слів – час знову збиратися на справу.
Цього разу їх увагу привернув офіс по вулиці Комсомольській. Точніше будівля, де розташувалися з десяток різних офісів фірм і фірмочок. План був такий же самий, як і попередній: спостерігати та запам’ятовувати: що, де знаходиться та коли зачиняється. Ну, і звісно ж, як охороняється.
Та, не зважаючи та таку ретельну підготовку, розбійники були трохи здивовані, коли увірвавшись о першій годині ночі до приміщення офіс-центру вони зустріли охоронця – жінку (!) Замість здорованя-охоронця приміщення охороняла 66-річна жінка. Це зловмисників трохи спантеличило, але, звісна річ, не зупинило. Вони навіть повелися з нею по-джентльменськи: навіть зв’язувати не стали, лише наказали сидіти тихо.
Цього разу з охоронницею залишився Олег, а Сашко пішов нишпорити по сейфах офісів. В одному з них знайшов 10 тисяч гривень. «На безриб’ї і рак риба», - подумали зловмисники і, забравши здобич, забралися геть.

А тим часом робота по розкриттю обох розбійних нападів тривала і не небезуспішно. Правоохоронці почали відпрацьовувати всіх осіб, які б могли бути причетні до цих злочинів. Врешті-решт була отримана оперативна інформація, яка і вивела їх на цей кримінальний дует. Тепер їх залишилося тільки затримати.
План затримання зловмисників був не менш вишуканий ніж плани розбійних нападів. До його реалізації залучили оперативників карного розшуку міської міліції та співробітників дорожньо-патрульної служби ВДАІ м. Чернігова. Була отримана оперативна інформація про місце перебування та пересування зловмисників. І в ніч з суботи на неділю, 15 листопада, хитромудрий план було успішно реалізовано. Для цього була організована… фіктивна дорожньо-транспортна пригода. О 01.00 на виїзді з м. Чернігова, де дорога досить вузька, були розставлені наряди ВДАІ, «постраждалі» в ДТП машини, машини прикриття. Залишилося чекати.
І от на повороті з’явилася "DACIA LOGAN", машина, на яку чекали. Як тільки автомобіль наблизився до фішок, якими зазвичай обставлялося місце ДТП, водій почав пригальмовувати. Цього виявилось досить, щоб співробітникам міліції «захопити» автомобіль. Сашко та Олег, які були в машині, навіть схаменутися не встигли: їх миттєво витягли з машини, заламали руки та вдягли наручники. З машини правоохоронці вилучили документи, паспорти, рукавички, чорні шапочки та… дерев’яну палицю. Їх наявність в салоні авто наводила на думку, що готувалася чергова справа (минуло, якраз, два місяці з минулого розбою – своєрідний магічний період).
Зараз друзяки-розбійники перебувають в ізоляторі тимчасового тримання. Вони зізналися у скоєнні розбійних нападів на вищезгадані фірми. Відносно них порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України «розбій», що загрожує їм ув’язненням від семи до дванадцяти років. Слідство триває.

Наталія Човпило
помічник начальника ЧМВ УМВС
по роботі з громадськістю та ЗМІ