Дощ на Донбасі

Година, коли трохи вщухає, зменшується ця величезна війна.

Прибиває до грунту всюдисущий пил. Притишує пожежі, збиває дими. Кинуті тварини і птиці лижуть каплі. П'ють вологу кинуті рослини.

Поступово замовкає артилерія, бо снаряди летять крізь стіну води не туди.

Повітря, вільне від диму й пилу, люди вдихають глибше.

Наростає фронтова тиша, наростає звук тисяч струмочків.

Врешті серед степів не лишається нічого, крім цього звуку, що заповнює весь простір між поодинокими вибухами.
Люди дихають глибше, люди спокійніші - дощ дарує їм кілька додаткових годин життя у мелодіях небесної вологи і дуже відносному, але все ж спокою.

Ігор ЛУЦЕНКО