Допоки ти...

Ну січень...ну зима...ну дні короткі.
Ну ночі довгі - спробуй перейти.
А мусиш йти, шлях мусиш побороти,
Допоки ти, іще допоки ти.

Тобі безмов'я сумнівів назустріч.
І темінь смутку душу пелена.
І спів вітрів холодний, і беззвучний
То тут, то там з нізвідки вирина.

А ти, під руку взявши порожнечу,
Хоча вона ніколи й не твоя,
В сніжинках протиріч і заперечень
Усе ж таки продовжуєш вояж.
03.01.24р.

Євген ПОСТУЛЬГА