Дмитро Тась: розстріляний і забутий

28 січня (10 лютого) 1901 року в Чернігові народився один з найкращих новелістів ХХ століття Дмитро Могилянський, у літературних колах відомий як Дмитро Тась.

Його батько, видатний письменник Михайло Могилянський, з ранніх років знайомив дітей з поезією, культурою, спонукав вчити іноземні мови. Сестра Дмитра Лідія (Ладя) увійде в українську літературу як талановита поетеса.
Спочатку родина жила у Петербурзі, а з 1917 року – в Чернігові на вулиці Сіверянській неподалік від родини Коцюбинських. Дмитро закінчив Чернігівську гімназію та Чернігівський педагогічний інститут. Перші вірші опублікував у 1918 році на сторінках «Черниговской земской газеты». Згодом були публікації у збірках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924) та інших виданнях.

У 1925 році Дмитро переїхав до Києва, з 1930 року жив і працював у Харкові. Був літературним співробітником у видавництві «Радянська школа», часописах «Пролетарська Правда», «Знання», «Соціалістична Харківщина», «Піонерія» та інших. Видав дві збірки оповідань «Ведмеді танцюють» (1927 р.) і «Сад» (1930 р.), перекладав українською мовою твори Антона Чехова.

Наприкінці січня 1938 року Дмитра Тася заарештували за звинуваченням в «активній контрреволюційній роботі на Україні» та засудили до розстрілу. 28 лютого вирок було виконано. Трагічна доля спіткала і його сестру, поетесу Ладю Могилянську, яку розстріляли влітку 1937 року за сфабрикованим обвинуваченням органами НКВС.

Ще в горах Болдиних крізь сон
Дрімають келії чернечі,
Дзвіниці Троїцької плечі
Орнаментують злами грон.
І тиша сіється снігами,
В ярах навколюшки стає,
І навшпиньках іде за нами,
Й шепоче тихо про своє…
Ось тут, мов дим, пливли з долин
Десенські піняві тумани,
Інтимних далів рух і плин,
Завіса вічної омани…
(Дмитро Тась. З вірша «На могилі Коцюбинського»)

Олена КУННОВА