Диво на війні
25 лютого...
День народження получається, чи що...
Хоч народився я в серпні, але 25 лютого 2022 року по праву вважаю своїм другим Днем народження. Рік тому ми з побратимами відбили одну з перших танкових атак ворога на Чернігів, зупинили їх на підступах. Це був день чудес. За всі ці дива я завдячую молитвам моїх рідних - Людмили Косяненко, Ярини Косяненко, сина Тараса, моїх мам Ольги Ващенко , Надежди Ващенко Безкровної, родичів, усіх добрих людей .
Дивом було за допомогою восьми РПГ-26 підбити три танки.
Дивом було, коли побратиму Анатолію Галенко прилетів осколок від танкового снаряда розміром з пів долоні дорослого чоловіка, вдарив його по плечу пластом, розірвав куртку і застряг в ній.
Дивом було, коли з цього ж снаряда менший уламок прилетів мені, коли я лежачи на землі тримав на плечі РПГ-26 і цілився по танку, уламок не зачепив ні гранатомет, ні мої пальці, розірвав мені щоку і комір улюбленого светра, але не зачепив щелепу, зайшов під шию і застряг за ключицею, розсік вену, але не пошкодив артерії.
Дивом було після бою зустріти на крайньому блокпосту свого знайомого Юніса Аскерова, який саме вантажив в бус тіла п’ятьох наших загиблих воїнів, серед яких – мої земляки Коля Мишко і Вадим Степаненко (Тамара Степаненко, вічна Слава загиблим Героям), тому місця в бусі мені не знайшлося.
Коли вже я геть втрачав сили через крововтрату, знову дивом було зустріти побратима Миколу Мачача , якого до того не бачив років п’ять, який напоїв мене водою і знайшов мені машину евакуації та ще й з медсестрою на додачу і я через дві з половиною години після бою потрапив таки до лікарні .
Найбільше диво здійснили медики Чернігівської обласної лікарні - Анна Ковалевская , Tatyana Melnichenko , Katya Chernenok , Ніна Руденко , Наталья Гирич , Юлия Шумская , Натаха Безродная , Катерина Зинченко , Наташа Плющ , Татьяна Пенская , Tatyana Lukash , Юлия Маценко , які врятували мене, дістали уламок, зашили все що потрібно)) і протягом десяти днів лікували, берегли і відгодовували мене як рідного, підтримували під час лікування і підтримують зараз. Неймовірно радий, що війна подарувала мені таких друзів! Дякую Вам, мої дорогі!!!
Дякую усім своїм Янголам! Здоров’я усім, Божої ласки і Перемоги!
P.S. На світлині – мої лахи і зброя на посту ЛОР-відділення поки мені робили першу операцію. Потім ще буде друга, коли власне витягували осколок і зашивали вену, а бушлат і два светри заберуть на прання, бо були наскрізь просочені кров’ю , потім виясниться що в кишені бушлата залишилася граната Ф-1, але це вже зовсім інша історія)
Життя триває, точиться війна...
Євген КОСЯНЕНКО
День народження получається, чи що...
Хоч народився я в серпні, але 25 лютого 2022 року по праву вважаю своїм другим Днем народження. Рік тому ми з побратимами відбили одну з перших танкових атак ворога на Чернігів, зупинили їх на підступах. Це був день чудес. За всі ці дива я завдячую молитвам моїх рідних - Людмили Косяненко, Ярини Косяненко, сина Тараса, моїх мам Ольги Ващенко , Надежди Ващенко Безкровної, родичів, усіх добрих людей .
Дивом було за допомогою восьми РПГ-26 підбити три танки.
Дивом було, коли побратиму Анатолію Галенко прилетів осколок від танкового снаряда розміром з пів долоні дорослого чоловіка, вдарив його по плечу пластом, розірвав куртку і застряг в ній.
Дивом було, коли з цього ж снаряда менший уламок прилетів мені, коли я лежачи на землі тримав на плечі РПГ-26 і цілився по танку, уламок не зачепив ні гранатомет, ні мої пальці, розірвав мені щоку і комір улюбленого светра, але не зачепив щелепу, зайшов під шию і застряг за ключицею, розсік вену, але не пошкодив артерії.
Дивом було після бою зустріти на крайньому блокпосту свого знайомого Юніса Аскерова, який саме вантажив в бус тіла п’ятьох наших загиблих воїнів, серед яких – мої земляки Коля Мишко і Вадим Степаненко (Тамара Степаненко, вічна Слава загиблим Героям), тому місця в бусі мені не знайшлося.
Коли вже я геть втрачав сили через крововтрату, знову дивом було зустріти побратима Миколу Мачача , якого до того не бачив років п’ять, який напоїв мене водою і знайшов мені машину евакуації та ще й з медсестрою на додачу і я через дві з половиною години після бою потрапив таки до лікарні .
Найбільше диво здійснили медики Чернігівської обласної лікарні - Анна Ковалевская , Tatyana Melnichenko , Katya Chernenok , Ніна Руденко , Наталья Гирич , Юлия Шумская , Натаха Безродная , Катерина Зинченко , Наташа Плющ , Татьяна Пенская , Tatyana Lukash , Юлия Маценко , які врятували мене, дістали уламок, зашили все що потрібно)) і протягом десяти днів лікували, берегли і відгодовували мене як рідного, підтримували під час лікування і підтримують зараз. Неймовірно радий, що війна подарувала мені таких друзів! Дякую Вам, мої дорогі!!!
Дякую усім своїм Янголам! Здоров’я усім, Божої ласки і Перемоги!
P.S. На світлині – мої лахи і зброя на посту ЛОР-відділення поки мені робили першу операцію. Потім ще буде друга, коли власне витягували осколок і зашивали вену, а бушлат і два светри заберуть на прання, бо були наскрізь просочені кров’ю , потім виясниться що в кишені бушлата залишилася граната Ф-1, але це вже зовсім інша історія)
Життя триває, точиться війна...
Євген КОСЯНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |