Дід і собака

Обстріл стихає. Із погріба вилазять дід і собака.

Дід скаржиться, що замерз у схованці. Каже, обов'язково тепер повісить там щось тепле з одягу.
Собака сидить і нюхає повітря, очі її каламутні.
Дід розказує про нього.

"Годів восємнадцять йому, задні ноги паралізувало і не чує. І щас стріляли, почув - і за мною в підвал. Там такі вистрєли були, що конєшно почув. А так як хто заходе, заїжджає - то йому до задниці. Лежить хоть би хни.
Але ж не будеш виганять, як він у мене всю жизнь прослужив.

Знакомий ветеринар, він аптєкою вєдає в Горлівці на базарі, я йому сказав - отак і так. Він каже - єсть у мене лєкарство, но воно дороге, то даш, і він буде бігать ногами, ноги перестануть...

Но каже - він старий, нахєн воно тобі нужно. Наскільки дороге - я не спрашував, я з ним просто у дружескіх отношеніях. Сказав, що дороге, воно тобі не надо. Він-то в курсі дєла, він вєтврач.Сказав би, шо купи, а як почув, що він глухий - каже, нахрєн воно тобі нада. Жалко все-таки.

Він красивий, овчарка. Московська щитається сторожева чи як там. Ну, я не знаю, сказали мені так, як я брав. "

Ігор ЛУЦЕНКО