Діагноз для мами

Приніс мамі гостинці.
«Це в холодильник. А це – на стіну. Новий календар».
«Як добре, що ти приніс. Бо той уже закінчується», – тішиться мама.
«З календарями таке буває, – кажу. – Цей відривний, на кожній сторіночці – рецепт для оздоровлення».
«Я здорова, але рецепти, як і всі, люблю».

П’ємо чай із кизиловим варенням, говоримо про медицину.
«Мамо, ти нарешті була в того лікаря?» – питаю.
«Ходила, – мляво відповідає мама. – Знаєш, мені не подобаються лікарі, які не жартують».
«Мамо, серед серйозних людей теж трапляються добрі фахівці. Та й, зрештою, що тут веселого – сповіщати людям їхні діагнози?»
«Я свої хвороби сама знаю, мені не треба їх сповіщати. Хоча й діагноз можна називати людині приємніше».
«Як це – приємніше?» – дивуюся.
«Є один молодий лікар, якого я дуже люблю. То він кожного разу, познайомившись із аналізами, весело каже: «Вітаю, бабусю, у вас усе в межах вікових змін». Ось цей діагноз мені підходить… Якщо десь щось заболить, піду лише до нього. А поки що буду оздоровлюватися календарем…»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

Із нової книжки "ЧасоСловець".