Десна відкриває загадковий човен
Сьогодні мені телефонувало кілька чернігівців, повідомляючи, що неподалік від міста із річкового берегу стирчить ніс (чи корма) якогось давнього човна, вимитого водою.
Мабуть, літня спека стала рушієм відкриття. Про знахідку вже інформовані у Чернігівському історичному музеї імені В.Тарновського.
За оповідками, над човном лежить біля п’яти метрів ґрунту. На фото й дійсно видно частину човна видовбаного з цілої колоди, зверху помітні отвори, в них заходили дерев’яні чіпки – «нагелі», якими кріпилася дошка, котрою був нарощений борт.
На жаль, визначити вік човна непросто. Подібний вигляд мали човни з найдавніших часів, пригадаєм «моноксили» (в перекладі з грецької – однодеревки), згадані візантійським імператором Костянтином VII Багрянородним. Приблизно у 950 році він писав у своєму трактаті, що навесні слов’яни – пактіоти (данники) росів будують човни-моноксили. Потім вони на цих човнах йдуть з різних міст, в тому числі і з "Чернігогі до Кіова", де править " Сфендослав сина Інгора, архонта росів". Звідти, в червні місяці вони пливуть Дніпром до порогів, а далі морем до Константинополя, везучи туди свій товар.
Однак навіть до цього часу, де-не-де по селах збереглися довбанки, зроблені в такий самий спосіб. Визначити вік човна можна двома шляхами: або розкопати його й знайти в ньому якісь артефакти, що вкажуть на вік, або ж зробити аналіз деревини човна на радіоактивний вуглець. Обидва способи непрості за нинішніх умов, але головна проблема полягає в іншому – що робити далі? Розкопати і покинути? Звісно, краще зберегти човен, законсервувати його та розмістити в музейній експозиції. Як пам’ятка давньої техніки він цікавий навіть якщо виявиться збудованим у 19 чи на початку 20 ст., бо ж нині такі човни вже не роблять.
Але чи є можливості і бажання цим займатися? Чи засипати човен ґрунтом, щоб на деякий час уберегти від руйнування? Що із цього приводу думаєте Ви, чернігівці?
Ігор ІГНАТЕНКО
Мабуть, літня спека стала рушієм відкриття. Про знахідку вже інформовані у Чернігівському історичному музеї імені В.Тарновського.
За оповідками, над човном лежить біля п’яти метрів ґрунту. На фото й дійсно видно частину човна видовбаного з цілої колоди, зверху помітні отвори, в них заходили дерев’яні чіпки – «нагелі», якими кріпилася дошка, котрою був нарощений борт.
На жаль, визначити вік човна непросто. Подібний вигляд мали човни з найдавніших часів, пригадаєм «моноксили» (в перекладі з грецької – однодеревки), згадані візантійським імператором Костянтином VII Багрянородним. Приблизно у 950 році він писав у своєму трактаті, що навесні слов’яни – пактіоти (данники) росів будують човни-моноксили. Потім вони на цих човнах йдуть з різних міст, в тому числі і з "Чернігогі до Кіова", де править " Сфендослав сина Інгора, архонта росів". Звідти, в червні місяці вони пливуть Дніпром до порогів, а далі морем до Константинополя, везучи туди свій товар.
Однак навіть до цього часу, де-не-де по селах збереглися довбанки, зроблені в такий самий спосіб. Визначити вік човна можна двома шляхами: або розкопати його й знайти в ньому якісь артефакти, що вкажуть на вік, або ж зробити аналіз деревини човна на радіоактивний вуглець. Обидва способи непрості за нинішніх умов, але головна проблема полягає в іншому – що робити далі? Розкопати і покинути? Звісно, краще зберегти човен, законсервувати його та розмістити в музейній експозиції. Як пам’ятка давньої техніки він цікавий навіть якщо виявиться збудованим у 19 чи на початку 20 ст., бо ж нині такі човни вже не роблять.
Але чи є можливості і бажання цим займатися? Чи засипати човен ґрунтом, щоб на деякий час уберегти від руйнування? Що із цього приводу думаєте Ви, чернігівці?
Ігор ІГНАТЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |